То ким ти все-таки працюєш? — запитав батько моєї дівчини, Микола Петрович, навіть не дивлячись у мій бік. — Руслана сказала, що ти програміст. Я усміхнувся й кивнув, хоча вже в ту секунду зрозумів: одна необережна фраза кількамісячної давності зараз почне розсипатися, як картковий будиночок. Найважче було не те, що я сказав неправду. Найважче було те, що ця неправда народилася зі звичайного бажання сподобатися людям, яких я щиро поважав. І тепер я сидів за сімейним столом, відчуваючи, як кожне наступне запитання затягує мене дедалі глибше
— То ким ти все-таки працюєш? — запитав батько моєї дівчини, Микола Петрович, навіть не дивлячись у мій бік. —…