Чудова притча про благодійність, яку ви повинні прочитати. Вона навчить вас бути добрішими, робити добро та бути милосердними.
Коли бачите стареньку бабусю, яка продає овочі, фрукти, квіти, не проходьте повз, купіть щось. Навіть, якщо вам це не дуже й потрібно. Ви навіть не уявляєте, яким важким може бути заробіток. То ж купіть. Джерело
Модна панянка запитує:
– Скільки хочете за відро полуниць?
Бабуся продавець відповідає:
– 120 грн, прошу пані.
– Я беру за 100 гривень або я йду, – впевнено стверджує панянка.
Бабуся відповідає їй:
– Купіть за ціною, яку хочете, пані… Мені потрібні ці гроші, щоб жити.
Пані купила за договірною ціною і пішла з почуттям перемоги. Вона сіла в свою дорогу машину, а через кілька годин пішла в модний ресторан зі своєю подругою. Вони замовили з меню все, що хотіли.
Організували фото, поїли трохи, залишивши на столі багато з того, що замовили… Таким чином, вони оплатили рахунок, який становив 1300 гривень. Дами заплатили 1500 гривень і сказали власнику шикарного ресторану, щоб решта була в якості чайових.
Ця історія може виявитись абсолютно нормальною для керівника розкішного ресторану, але дуже несправедливою для продавця домашньої полуниці, вирощеної на 5 сотках дачної ділянки з важким доїздом до міста, особливо в спеку.
Питання в наступному: Чому ми завжди повинні показувати, що у нас є сила, коли ми купуємо у нужденних? І чому ми щедрі до тих, кому не потрібна наша щедрість?
Одного разу я прочитала аналогічний пост, в якому автор згадував слова свого батька: «Мій тато купував товари у бідних за високими цінами, хоча він не потребував цих речей. Він іноді платив їм більше. Одного разу я запитав його:
– Навіщо ти це робиш, тату?
Мій батько відповів:
– Це благодійність, загорнута в гідність, сину мій! Завжди намагаймось бути вдячними!
Фото ілюстративне – bagira-belaya.livejournal.com
