Гарна притча, як мелодія, почувши яку одного разу, вже неможливо забути. Вона залишається в пам’яті надовго, ба більше – навіть назавжди.
Притча “Любов і щастя завжди поруч”
– Куди йде любов? – запитало маленьке Щастя у свого батька.
– Вона зникає, – відповів батько. – Люди, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити! Маленьке щастя задумалося:
– Ось виросту великим і стану допомагати людям!
Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку і щосили намагалося допомагати людям, але люди його не чули.
І поступово Щастя з великого стало перетворюватися в маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, як би зовсім не зникнути, і вирушило в далеку дорогу, щоб знайти ліки проти своєї недуги.
Довго чи коротко йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, тільки стало йому зовсім погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало розлоге дерево і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки що наближаються.
Відкрило очі й бачить: йде по лісі старезна бабця вся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося Щастя до неї:
– Сідайте. Ви, напевно, втомилися. Вам потрібно відпочити й підкріпитися. У старої підкосилися ноги, і вона буквально звалилася в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця повідала щастю свою історію:
– Прикро, коли тебе вважають такою старезною, але ж я так ще молода.
– А як вас звуть?
– Звуть мене Любов!
– Так це ви Любов?! – здивувалось Щастя. Але мені говорили, що любов це найпрекрасніше з того, що є на світі! Любов уважно поглянула на нього і запитала:
– А тебе як звуть?
– Щастя, я.
– Ось як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним.
І з цими словами вона дістала зі свого лахміття дзеркало. Щастя, глянувши на своє відображення, голосно заплакало. Любов підсіла до нього і ніжно обняла рукою.
– Що ж з нами зробили ці злі люди та доля? – схлипувало Щастя.
– Нічого, – говорила Любов, якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то знов станемо молодими та прекрасними.
І ось під тим розлогим деревом Любов і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. Відтоді, якщо від когось йде Любов, разом з нею йде і Щастя, порізно з тих давніх часів, їх не буває.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.