fbpx

Механіка, робот, варіатор чи автомат: що вибрати?

Ще не так давно, автомобілісти не були розпещені автомобільними технологіями, а ось тепер, потрібно добре подумати перед покупкою того чи того авто.

  • РУЧНА КПП

Стара добра механічна коробка з кожним днем все більше втрачає актуальність і прихильників – особливо у великих містах. Вибір механіки по-справжньому раціональний лише в тому випадку, якщо ви їздите за містом, особливо на далекі відстані: поки що більшість варіантів автомобілів з МКПП економічніші за свої аналоги з тими ж моторами, але автоматичними коробками.

Хоча і тут все частіше трапляються винятки: наприклад, Kia Sportage з 2-літровим бензиновим двигуном споживає менше палива саме у версії з автоматом. Безперечно, віддадуть перевагу механічній коробці ті, хто вважає, що саме така трансмісія дозволяє у всій повноті контролювати автомобіль і отримувати від нього більше емоційної віддачі.

Заради справедливості варто відзначити, практично всі сучасні автоматичні коробки, вже давно позбулися надмірної задумливості, а з вибором режиму, оптимального як для динаміки, так і економічності, вони справляються краще за більшість водіїв.

Інша справа, що механіка без проблем перенесе різкі манери водіння і великі навантаження (наприклад, на бездоріжжі або при буксируванні важкого причепа), на відміну від ніжніших автоматичних трансмісій.

Нарешті, механіка стає дешевше за всіх інших типів коробок передач не тільки в придбанні, але і в обслуговуванні. Зчеплення в акуратних і вправних водіїв навіть у мегаполісі може прослужити 120 тисяч км і більше, та й масло для МКПП, якщо вже раптом і доведеться його коли-небудь міняти, дешевше, ніж для автоматів.

  • Автомат

Якщо наявність трьох педалей при двох ногах породжує когнітивний дисонанс, вибір краще зупинити на трансмісії, яка мужньо візьме на себе нелегку роботу зі встановлення зв’язку мотора з колесами. Автомат безперечно зручніше і, головне, безпечніше у великому місті.

Найбільш поширений варіант – традиційна гідромеханічна коробка передач: планетарна коробка з числом щаблів від чотирьох до десяти та гідротрансформатор замість зчеплення. Це ще й найнадійніша конструкція: навіть автомати французького виробництва, які раніше вважалися примхливими, давно зцілилися від дитячих хвороб і справно виходжують відведений їм ресурс із мінімальними витратами на обслуговування.

Практично всі гідроавтомати сьогодні мають функцію ручного вибору передач, яка знадобиться, наприклад, для гальмування двигуном на затяжних гірських спусках. Простішими і дешевшими стали сучасні автомати і в обслуговуванні: значна частина таких коробок не вимагає доливання або заміни масла протягом усього терміну служби.

Відходить у минуле ще один фірмовий недолік таких трансмісій — підвищена витрата палива. Основний недолік як гідроавтомата, так і взагалі будь-якої автоматизованої трансмісії — необхідність акуратної, ощадливої експлуатації.

Автомати не люблять різкого, рваного темпу керування, не переносять буксирування. Під ас перемикання режимів (наприклад, зі стоянкового P в режим руху D або з D в задній хід R) краще робити щонайменше двосекундну паузу перед рушанням – це помітно збільшить ресурс блоку гідравлічних клапанів та продовжить благополучне життя трансмісії.

Ніколи не можна вмикати на ходу нейтраль – це губить автомат! А взимку не зайве погріти коробку, перед початком руху включивши на пару хвилин режим D.

  • Роботизована механічна коробка передач

За диявольським наученням маркетологів та економістів підневільний інженерний геній породив такий автомат для бідних – роботизовану механічну коробку передач. По суті, це та сама механіка, але перемиканням передач і зчепленням в ній управляє автоматичний привід з електричним або гідравлічним виконавчим механізмом.

У водія — майже такий самий селектор, як і на автомобілях з класичними автоматами, але в поведінці машина з роботом помітно відрізняється. І, на жаль, не на краще. Навіть найбільш вдалі сучасні роботизовані коробки докучають задумливістю, “кивками” та непередбачуваними моментами перемикань із тривалими паузами.

У місті це не тільки незручно, а часом і небезпечно: поки коробка “думає”, переходячи на іншу передачу, автомобіль припиняє прискорюватися. Перед вами задумає втиснутися хтось вульгарний, і саме в цей момент робот таки включає наступну передачу — ваш автомобіль із ривком знову прямує вперед.

Багато роботизованих коробок виявлялися дуже ненадійними — і водночас дуже дорогими в ремонті. І навіть регулярне їхнє обслуговування часто влітає в копієчку: роботи зношують зчеплення в рази швидше, ніж невмілі водії – в умовах інтенсивної міської експлуатації зчеплення деяких роботизованих коробок витримують лише 20 тисяч км. Чеснота у робота лише одна: він помітно економічніший як будь-яких автоматів, так і механіки.

  • Варіатор

Від середини 90-х великий розвиток отримав ще один цікавий агрегат – безступеневий варіатор. Конструкція його така: два шківи зі змінним діаметром пов’язані між собою ланцюгом або металевим клиноподібним ременем.

Змінюючи свій діаметр, шківи регулюють передаткове відношення, до того ж вони здатні це робити плавно, без фіксованих щаблів – тому перші варіатори дивували власників обладнаних ними автомобілів тим, що двигун під час розгону хоч до 100 км/год тримав незмінні обороти.

Рівномірний гуркіт двигуна був незвичний і не викликав у автолюбителів яскравих емоцій – тому незабаром виробники почали програмувати роботу варіаторів так, щоб вони імітували перемикання передач з легкою зміною обертів і звуку роботи мотора.

Всі сучасні варіатори, як і гідроавтомати, мають режим ручного вибору передач – ось тільки в цьому випадку під передачами треба розуміти набір фіксованих передавальних відносин між шківами.

Варіатор здатний похвалитися дуже бадьорою чуйністю на педаль акселератора — він живіший за гідроавтомат. А за економічністю такий самий — адже замість зчеплення у нього теж інертний гідротрансформатор, що з’їдає помітну частку потоку потужності.

Техобслуговування безступінчастої трансмісії дорожче, ніж гідроавтомат: сучасні варіатори вже, як правило, не вимагають періодичної заміни ланцюга або ременя, проте масло в них міняти потрібно — зазвичай кожні 90 тисяч км.

Крім того, варіатор вважається механіками досить ніжною конструкцією – особливо небажана для нього їзда серйозним бездоріжжям із буксуванням.

  • Роботизована коробка з двома зчепленнями

Ще одна альтернатива гідроавтомату – преселективна роботизована коробка з двома зчепленнями. Прославилася ця конструкція завдяки концерну Volkswagen, який першим освоїв випуск таких коробок передач під назвою DSG — сьогодні практично всі автомобілі в модельних рядах всіх брендів концерну, за винятком, оснащуються цими коробками.

Причому потужніші мотори комплектуються DSG на шість ступенів, а менш потужні – на сім. При цьому в концерні мають практично три лінійки даних коробок, котрі незначно відрізняються один від одного конструкційно: це DSG, S-tronik і PDK. Ідею також підхопили інші виробники, включаючи китайців.

Основна перевага преселективної коробки над гідроавтоматом – кардинально найкращий показник економічності: робот із двома зчепленнями здатний скоротити витрату палива на 15–20% порівняно з традиційною АКПП.

Поведінка трансмісії нагадує гідроавтомат: преселективний робот теж не позбавлений задуму, так що для впевненого виходу на обгін коробку краще переводити або в спортивний або в ручний режим.

На відміну від звичайного автомата, цей робот не утримує машину на підйомі при відпущеній педалі гальма: автомобіль відкочується назад так само, як з механічною коробкою. Бувають питання і до надійності цих трансмісій: так, широко відомі проблеми із DSG на сім ступенів.

Виробник переважно вирішує їх за гарантією, але якщо остання закінчиться, то власнику мало не здасться: вартість комплекту зчеплень, наприклад, перевищує 1 000 доларів.

  • Резюме

Отже, якщо з механікою все більш-менш зрозуміло, то щодо автоматичних коробок порекомендуємо таке. Виберіть традиційний гідроавтомат – не помилитеся за будь-якого розкладу: це найбільш надійна, добре вивчена і практична в експлуатації трансмісія.

Для тих, хто зазвичай не залишає асфальт, непогана альтернатива — варіатор. Він потішить кращою чуйністю, хоча в обслуговуванні обійдеться дещо дорожче.

Ну а експерименти з роботами будь-яких типів — поки що лотерея “пощастить — не пощастить”: мабуть, цьому типу коробок ще потрібно дозріти.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page