— Любо, ти все не так зрозуміла, це просто плани, — виправдовувався чоловік, стискаючи
— Мирославе, я не зможу без тебе дихати — кричала я в розпачі, тримаючи
— Ти готова до того, що відсьогодні тиша стане для нас найбільшою розкішшю? —
Я прибирала крихти зі столу і здригалася від кожного кроку чоловіка, бо кожна витрачена
— Тетяно, не роби сцен, просто піди тихо, — прошипіла свекруха, обіймаючи за плечі
— Ти не проживеш без моїх грошей і дня, — впевнено заявив Андрій, коли
— Твій бізнес приносить лише 40 000 на місяць, мені цього не вистачить навіть
— Ти там у Європі розкошуєш, а ми тут з голоду пропадаємо, тож негайно
— Ілоно, я не можу дихати в цьому тісному містечку, мені потрібен простір для
— Забирай речі, вимітайся і не заважай нам бути щасливими, — кинула мені в