— Віро, ти ж бачиш, що мій син робить! Він удома сидить, як у норі, а на вулицю виходить тільки щоб з тими своїми приятелями вештатися до ночі. А вчора взагалі не прийшов ночувати! — голос сестри тремтів у слухавці, ніби вона тримала в руках останню надію
— Віро, ти ж бачиш, що мій син робить! Він удома сидить, як у
– Оксано, де мої закрутки? Де ті десять банок – огірки хрусткі, помідори соковиті, ікра з кабачків, що я ночами не спала, бо усе стерилізувала? Я ж для вас, для Богдана і малят, з любов’ю все це робила!
– Оксано, де мої закрутки? Де ті десять банок – огірки хрусткі, помідори соковиті,
Я вийшла за нього заміж, бо мене приваблювала його квартира. Мені здавалося, я буду жити, як у кіно, але дуже скоро я усвідомила, що це було великою помилкою
Я вийшла за нього заміж, бо мене приваблювала його квартира. Мені здавалося, я буду
Мій чоловік, Василь, має незрозумілу “любов” до всього, що позначене як «розпродаж». Нещодавно він повернувся додому, несучи пакет, з якого відчувався ледь помітний запах вологи та чогось несвіжого, а всередині були помідори, що почали пліснявіти. Проте, я знала, що це ще не межа
Мій чоловік, Василь, має незрозумілу “любов” до всього, що позначене як «розпродаж». Нещодавно він
Я переписав свою квартиру на єдиного онука, Юрка. Це здавалося правильним, бо він був моєю єдиною близькою людиною, після того як моя дочка та її чоловік безповоротно залишили цей світ в автомобільній пригоді багато років тому. Юрко пообіцяв, що я зможу жити тут до кінця своїх днів. Я вірив кожному його слову, адже він був моїм світлом у житті, моєю єдиною опорою
Я переписав свою квартиру на єдиного онука, Юрка. Це здавалося правильним, бо він був
“Алло, Наталю? Це я, твоя тітка Віра. Ти думаєш, що все так просто скінчиться? Я дізналася про ту квартиру, про рахунки в банку – все, що залишила мама мого чоловіка. Ти забрала все, ніби ми для тебе ніхто! Я подам до суду, і ти втратиш усе до останньої копійки. Чуєш? Я не заспокоюся, поки не доведу, що ти не гідна цього спадку!”
“Алло, Наталю? Це я, твоя тітка Віра. Ти думаєш, що все так просто скінчиться?
“Ти серйозно, мамо? Ми ж тільки-но оселилися, витратили всі заощадження на ремонт, а тепер ти кажеш, що ця квартира – не наша? Приватизувати на всіх братів? А що тоді з нашим весільним подарунком?”
“Ти серйозно, мамо? Ми ж тільки-но оселилися, витратили всі заощадження на ремонт, а тепер
Я стояла на порозі, а Дмитро дивився на мене холодними очима, тримаючи за руку незнайому жінку. «Катерино, ти думаєш, що все так просто? Ми чекали, але не вічно»
Ти повернулася? А ми вже без тебе навчилися жити! Я стояла на порозі, а
Я щонеділі накриваю на стіл і з нетерпінням чекаю сімейної атмосфери. Однак мої діти воліють сперечатися через гроші. Кожен з них живе своїм життям, кожен приховує розчарування, які постійно виринають десь тут, за цим столом
Я щонеділі накриваю на стіл і з нетерпінням чекаю сімейної атмосфери. Однак мої діти
“Тітко, я в гостях, а не на примусових роботах! Чому ви мене змушуєте мити після вас тарілки?” – вигукнула Наталя, відкидаючи рукав блузки. Я отетеріла від її тону, бо за місяць часу квартира перетворилася на табір
“Тітко, я в гостях, а не на примусових роботах! Чому ви мене змушуєте мити

You cannot copy content of this page