— Продай сукню, продай обручки, зроби хоч щось, бо я йду на другу роботу і не впевнений, що повернуся до тебе, — кричав Богдан, грюкаючи дверима. Виявилося, що розкішний кортеж і сотня гостей стали початком нашої самотності в порожній квартирі
— Продай сукню, продай обручки, зроби хоч щось, бо я йду на другу роботу
— Якщо вам шкода грошей на племінника, то ви не сім’я, а чужі люди — кинула мені Олена перед тим, як заблокувати мій номер
— Якщо вам шкода грошей на племінника, то ви не сім’я, а чужі люди
— Навіщо вам той холодильник, якщо можна на балконі продукти тримати, а нам машина потрібна для статусу — Оксана навіть не намагалася приховати зневаги у голосі. Я мовчки поклала слухавку і вперше за життя дістала з шухляди документи на продаж майна
— Навіщо вам той холодильник, якщо можна на балконі продукти тримати, а нам машина
— Збирай речі, юридично ти тут ніхто, — кинув мені в обличчя Денис, стоячи посеред квартири моєї покійної тітки. Я ще не знала, що власноруч підписала собі вирок, віддавши коханому чоловіку все, що мала
— Збирай речі, юридично ти тут ніхто, — кинув мені в обличчя Денис, стоячи
— Вона дає мені натхнення, якого немає в наших грядках і онуках, — заявив чоловік, захищаючи свою таємну жінку з телефону. Ці слова змінили все, і я раптом усвідомила, що зовсім не знаю людину, з якою прожила майже все життя
— Вона дає мені натхнення, якого немає в наших грядках і онуках, — заявив
Коли я побачила суму на картці, мені захотілося просто закрити очі і ніколи їх не відкривати. — Це не виплата, Віталику, це знущання над моїм життям — кинула я через плече, вже плануючи нашу втечу від міської реальності
Коли я побачила суму на картці, мені захотілося просто закрити очі і ніколи їх
— Нам набридло платити чужому дядьку за оренду, коли ти живеш одна в таких хоромах, тому готуй ключі, — сказав син, ігноруючи моє право на особисте життя
— Нам набридло платити чужому дядьку за оренду, коли ти живеш одна в таких
— Надійко, у цьому домі світло після сьомої вечора — це розкіш, яку ти не заслуговуєш, — кинула Тетяна Степанівна, залишаючи мене в повній темряві. Я зрозуміла, що вона вимикає не просто лампу, а моє право на існування в цій квартирі, і це був лише початок її плану
— Надійко, у цьому домі світло після сьомої вечора — це розкіш, яку ти
— Ви занадто багато собі дозволяєте у моєму домі, — заявила невістка, грюкнувши дверима перед моїм носом
— Ви занадто багато собі дозволяєте у моєму домі, — заявила невістка, грюкнувши дверима
— Петро прийде сьогодні й вижене тебе з нашої квартири, — впевнено заявила мама про батька, якого не стало двадцять років тому. Я закрила очі, відчуваючи, як реальність остаточно виходить з-під мого контролю
— Петро прийде сьогодні й вижене тебе з нашої квартири, — впевнено заявила мама

You cannot copy content of this page