fbpx
Ні, це просто розуму незбагненно: заміський будинок, чотири квартири, чотири, уявляєте! І все це одній людині, навіщо? Чоловік сказав, що свекри оформляють усю свою неруху на Тараса, на молодшого брата Жені. За договором ренти! У брата Жені ні сім’ї, ні дітей, зате тепер у нього буде трикімнатна у центрі Києва, скільки там може коштувати трикімнатна квартира! Дві квартири скромніші, на Троєщині, та на закуску двокімнатна у Броварах. Через кілька днів наважилася зателефонувати свекрам
Ні, це просто розуму незбагненно: заміський будинок, чотири квартири, чотири, уявляєте! І все це
Коли ми з Оленою подали на розлучення, мама дуже зраділа моєму рішенню піти з сім’ї і запропонувала зробити тест на встановлення батьківства, щоб довести, що вона мала рацію
Давно хотів написати свою історію щось не наважувався — соромно якось було. Але серце
Зателефонувала у той вечір мама, і таким жвавим радісним голосом, якого я у неї роками не чула, почала говрити про дідуся та спадщину, я не могла зрозуміти про кого вона каже. Дідуся в мене ніколи не було, мій тато сирота, а з маминого боку я знала лише бабусю, яка полинула на небеса два роки тому. – Оленко, ще раз повторю, твій дідусь – мій батько, залишив тобі будинок. – Дорога онучко, Оленочко! Ти мене ніколи не бачила. Твій будинок не цей старий, твій будинок – на сусідній вулиці
Зателефонувала у той вечір мама, і таким жвавим радісним голосом, якого я у неї
Попрощатись з моєю дочкою прийшло все село, і не тільки. Степан стояв біля Ольги, чорніше хмари. А мені все не давало спокою одне запитання. – Степане, а де ж Софія та Данило? – Та, яка вже різниця! Зайняті вони, в кожного свої турботи. А Олю вже не повернути. – Я не могла з цим змиритися, і не даремно. Через місяць листоноша принесла мені листа
Попрощатись з моєю дочкою прийшло все село, і не тільки. Степан стояв біля Ольги,
Мої мама й тато любили один одного так, як тільки в книжках пишуть. Сорок років прожили разом, і ми не могли згадати, щоб хтось із них підвищив голос. Все в них було з усмішкою, з любов’ю, обіймалися по кутках, мов підлітки. Три роки тому пішла мати, раптово та тихо. А тато без неї не зміг довго. – Діти, прошу вас усім святим, що є на світі, не продавайте будинок після мене. Це ваше рідне гніздо! – А якщо зараз, поки він міцний, продамо, то добре можемо заробити, – сказав брат. – Я живу у комфортабельній квартирі. Відпочивати їжджу на Гоа
Мої мама й тато любили один одного так, як тільки в книжках пишуть. Сорок
Навіть не знаю, що моєму кращому другу Миколі порадити чи підказати. А сталося у його родині ось що. У його батька, дядька Івана, була велика дружня родина – брат і дві сестри, зрозуміло, у всіх діти, двоюрідні брати і сестри. Життя розмітало братів і сестер по різних куточках України, хтось осів на Донбасі, хтось в Одесі, хтось у Києві, хтось на Західній Україні
Навіть не знаю, що моєму кращому другу Миколі порадити чи підказати. А трапилося у
А для чого Юлі її зарплата? Я на маршрутку і на “шаурму” їй виділяю. Я ж мама, і краще знаю, як грошима розпоряджатися. Мій чоловік стільки років так прожив, і ніколи й слова не сказав. Молодь же гроші не шанує. А відколи у дочки цей Дмитро з’явився, все пішло наперекосяк
А для чого Юлі її зарплата? Я на маршрутку і на “шаурму” їй виділяю.
В середу на роботі я погано почувалася, тому відпросилася у шефа, а дома ледь дійшовши до ліжка, лягла спати, перед тим вимкнувши телефон. Так вийшло, що мій чоловік зараз працює в Польщі. Три тижні він там, а тиждень дома. А свекрусі ніби дах зірвало. Вона спить і бачить, що я наставляю її синку роги. Так було і цієї ночі
В середу на роботі я погано почувалася, тому відпросилася у шефа, а дома ледь
Ця історія прогуділа на все наше село. Старший Василь сам себе забезпечував з 14 років, а молодший Юрко, як водиться, вже дуже був розпещений. Друга пізня дитина, він народився, коли мамі було майже 50 років, а старшому на той момент було 30. Ось Юрась і купався в коханні. І настав час ділити майно. Василь відкрив бізнес, купив дві квартири, донька пішла в інститут. Василь і так і так умовляв: хочеш, квартиру перепишу
Ця історія прогуділа на все наше село. Жили-були два брати, старший Василь сам себе
Постійно гуляємо з 2-річним синочком на майданчику у нашому дворі. Територія добре впорядкована, є кілька пісочниць, містечко з лазалками, гойдалки, каруселі – все, що треба діткам. У той день була похмура погода. Ми з Арсенієм йдемо з майданчика, я дивлюся – малий мій тягне в руці дивну вантажівку. Наче наша, але щось не те. Почалися дива. А тиждень тому вирахували, що й як. Ходить до нас на майданчик матуся – манерна, доглянута, на пальцях кільця, у вухах сережки
Постійно гуляємо з 2-річним синочком на майданчику у нашому дворі. Територія добре впорядкована, є

You cannot copy content of this page