“Тітко, я в гостях, а не на примусових роботах! Чому ви мене змушуєте мити після вас тарілки?” – вигукнула Наталя, відкидаючи рукав блузки. Я отетеріла від її тону, бо за місяць часу квартира перетворилася на табір
“Тітко, я в гостях, а не на примусових роботах! Чому ви мене змушуєте мити
Олено, моя хороша, ти знову не досолила. — Голос Галини Петрівни був не гучним, але владним, що він миттєво створював на кухні атмосферу напруженої тиші. — Ну, як же так? Це ж головний секрет борщу, душа! Не може він бути таким… прісним, ніби чогось бракує
— Олено, моя хороша, ти знову не досолила. — Голос Галини Петрівни був не
“Ти одна, Оленко, а Богдан – як син тобі буде, затишок і їжа щодня!” – переконувала Галина, її голос бринів надією на міську спадщину
“Ти одна, Оленко, а Богдан – як син тобі буде, затишок і їжа щодня!”
Зустрілися ми у свекрухи під Львовом, вирішили погостювати у неї днів п’ять. Поки Марії Петрівни не було вдома, я готувала, прибирала, займалася, загалом, господарством. І все гадала, що їй подарувати на свято. Відразу після приїзду я звернула увагу на кухонні рушники, що висіли над раковиною. Вони були зношені, з потертими краями. Коли вона відкрила дверцята, я аж присіла
Зустрілися ми у свекрухи під Львовом, вирішили погостювати у неї днів п’ять. Поки Марії
Я сиділа на своїй кухні, коли задзвонив телефон. Це була моя свекруха, пані Галина, яка запросила нас із Тарасом на борщ. Її голос звучав як завжди — твердий, із легкою ноткою нетерпіння, але цього разу в ньому було щось іще. Щось, що змусило мене насторожитися. Вона не просто кликала на обід
Я сиділа на своїй кухні, коли задзвонив телефон. Це була моя свекруха, пані Галина,
«Мамо, я знову зустріла ідеального чоловіка, він обіцяє все змінити!» — вигукнула Олена, кидаючи пакет із підгузками на стіл. Я дивилася на Соломію і Тараса, які чекали її обіймів, і відчувала, як у середині мене стискається від думки, що вона знову обирає чужі обіцянки замість своїх дітей. Сьогодні ввечері вона зникне, а я залишуся з їхніми сльозами і новою загадкою — ким буде цей «ідеальний»?
«Мамо, я знову зустріла ідеального чоловіка, він обіцяє все змінити!» — вигукнула Олена, кидаючи
“Мамо, ну що ти знову починаєш?” — голос Івана, мого молодшого сина, дзвенів у слухавці. — “Я ж сказав, грошей немає!”
“Мамо, ну що ти знову починаєш?” — голос Івана, мого молодшого сина, дзвенів у
Ти знову готуєш не так, як Софія, — сказав Тарас, не відриваючи очей від тарілки. Я стиснула виделку, відчуваючи, як у середині мене тріскає щось крихке. Його слова про неї завжди поверталися, але цього разу я відчула, що в мені зароджується щось нове
— Ти знову готуєш не так, як Софія, — сказав Тарас, не відриваючи очей
Одяг почав зникати з моєї шафи. Коли я дізналася, хто взяв мій улюблений кардиган кольору морської хвилі, я відчула подив, який перехопив подих
Одяг почав зникати з моєї шафи. Коли я дізналася, хто взяв мій улюблений кардиган
Мені 75, а я досі віддаю половину пенсії — 6000 гривень — своїй доньці Олені, яка не може впоратися з трьома дітьми і боргами. Вона благає: «Мамо, ще 2000, я поверну!» — але я вже не вірю в ці обіцянки, а вчора вона купила новий телевізор
Мені 75, а я досі віддаю половину пенсії — 6000 гривень — своїй доньці

You cannot copy content of this page