— Ти вийдеш до гостей і будеш посміхатися так, ніби ми найщасливіша пара у світі, — процідив Василь, міцно стиснувши мою руку за лаштунками нашого ідеального життя
— Ти вийдеш до гостей і будеш посміхатися так, ніби ми найщасливіша пара у
— Наша донька і так росте в нормальній родині, а тій дитині не пощастило з мамою, тому я буду там — сказав Стас, зачиняючи за собою двері нашої квартири. Ці слова стали початком кінця нашого шлюбу, бо я нарешті зрозуміла, яку ціну плачу за свою силу
— Наша донька і так росте в нормальній родині, а тій дитині не пощастило
— Ти тут ніхто, Вікторіє, а я тепер господар цієї квартири і законний опікун твоєї матері, — кинув мені в обличчя колишній чоловік, зачиняючи двері зсередини. Я повернулася додому, щоб знайти прихисток, а натомість виявила, що мама викреслила мене з життя заради людини, яку я колись вигнала
— Ти тут ніхто, Вікторіє, а я тепер господар цієї квартири і законний опікун
— Христино, якщо батько виставить мене за поріг, ти знайдеш для мене куточок? — тихо запитала мама, і в її очах я побачила край прірви. Цієї миті наш родинний затишок розлетівся на друзки, оголивши страшну правду про те, ким насправді став мій батько
— Христино, якщо батько виставить мене за поріг, ти знайдеш для мене куточок? —
Коли я відкрила посилку від свекрухи, в ніс влкчив запах підвалу та чужого минулого. — Ти маєш бути вдячною за таку турботу — сухо відрізав чоловік. — А ти ниєш!
Коли я відкрила посилку від свекрухи, в ніс влкчив запах підвалу та чужого минулого.
— Мій батько не для того будував цей дім, щоб ви його нищили — крикнув я Степану, побачивши зламані меблі в кабінеті. Його відповідь змусила мене заціпеніти й усвідомити, що правда про спадщину набагато страшніша, ніж я думав
— Мій батько не для того будував цей дім, щоб ви його нищили —
— Олено, у мене залишилося 200 гривень до кінця місяця, а Вадим знову просить на курси — тихо мовила мати, простягаючи порожній гаманець. Ми обидвоє з братом маємо дипломи та міцне здоров’я, але чомусь продовжуємо ділити материнську пенсію
— Олено, у мене залишилося 200 гривень до кінця місяця, а Вадим знову просить
— Я купив дві квартири, Олю, і одна з них належить моїй мамі, — спокійно сказав Степан, тримаючи в руках документи на гроші, які ми збирали вісім років. У ту мить я зрозуміла, що наше спільне майбутнє щойно було продано за комфорт моєї свекрухи без моєї згоди
— Я купив дві квартири, Олю, і одна з них належить моїй мамі, —
— Я втомився від твого вічного контролю за кожною копійкою, — роздратовано вигукнув Денис, коли я знайшла порожню скриньку для заощаджень. Тільки пізніше до мене дійшло, що його втома була лише частиною плану з мого повного фінансового занепаду
— Я втомився від твого вічного контролю за кожною копійкою, — роздратовано вигукнув Денис,
— Якщо я зараз піду, банк забере цю квартиру через місяць, і ти це знаєш — процідив Вадим, кидаючи ключі на тумбу. Наш шлюб тримається не на любові, а на іпотечному договорі, де попереду ще п’ятнадцять років нестерпного співжиття
— Якщо я зараз піду, банк забере цю квартиру через місяць, і ти це

You cannot copy content of this page