— Чого ти витріщився на ті папери, наче там ікона намальована? — голос Світлани
— Оксано, я йду, бо зустрів ту, з ким знову почуваюся живим, — ці
— Ти просто знищила все, що в мені було живого, мамо, — ці слова
Двадцять п’ять років я була тінню у власній хаті, а сьогодні виставила валізу за
— Ігорю, ти тільки не заводися, але мама пропонує нам переїхати до них на
— Мамо, ну хто зараз їсть стільки майонезу, це ж чистий холестерин! — кинула
— Твій колишній — то як прищ на носі: і болить, і вигляду не
“Ми з тобою вже як ті старі капці — зручно, але підошва давно стерлася”
“У моєму власному домі з’явилися полиці в холодильнику, до яких мені зась торкатися. Якось
Я три роки вчилася дихати без нього, а він одним папірцем змусив мене знову