— Ти хоч розумієш, Катерино, що через ці твої гектари ми тепер як чужі
— Ганю, ти що таке витворяєш, нащо ти дитину в такий холод на балкон
— Мамо, та ви хоч паску доїжте, тато ж завжди казав, що то гріх
— Дев’ять років, Олександре. Ти розумієш, що це майже десятиліття? — я дивилася, як
— Та забирай собі хоч стіни, хоч цеглу, а я свою частку не подарую,
“Я благала маму переїхати в наш маєток біля озера, але вона лише повторювала: —
Кожного місяця я перераховувала Роману на картку 40000 гривень, щоб він міг створювати вигляд
— Ми ж не останню сорочку з тебе знімаємо, мамо, ми просто хочемо вибратися
— Тетяно, ти тільки не кричи, але я бачила твого Павла біля старого готелю
Тарас мені відразу сказав: “Я одружений, маю дітей, але ти – моя душа”, і