Мій син став великим бізнесменом, але він не дав мені тисячу гривень на холодильник. Так не можна ставитися до матері, яка присвятила тобі все своє життя
Мій син став великим бізнесменом, але він не дав мені тисячу гривень на холодильник.
Олексію, ти можеш хоч раз встати з цього дивана і щось зробити? — мій голос тремтів, коли я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках пакети з продуктами. — Я щойно з роботи, тягну ці сумки, а ти навіть не подумав, що можна допомогти!
— Олексію, ти можеш хоч раз встати з цього дивана і щось зробити? —
– Валентино, ти серйозно? – голос Ганни Петрівни, моєї свекрухи, тремтів від образи, коли вона стояла посеред моєї кухні, тримаючи в руках свій фірмовий шоколадний торт. – Ти справді сказала всім, що мій торт несмачний і ти купуєш лише вишукані десерти в кондитерській?
– Валентино, ти серйозно? – голос Ганни Петрівни, моєї свекрухи, тремтів від образи, коли
Оксано, нам треба поговорити, — я сів навпроти неї за кухонним столом, відчуваючи, як серце калатає. Вона відірвала погляд від телефону, її брови злегка піднялися. — Що сталося, Олеже? Ти якийсь серйозний
— Оксано, нам треба поговорити, — я сів навпроти неї за кухонним столом, відчуваючи,
— Ірино, я меню на тиждень склала! — сказала свекруха, показуючи аркуш на холодильнику. — Сьогодні голубці, завтра котлети. — А мене спитати не треба? — мій голос тремтів від роздратування. — Ой, голубко, я ж для тебе стараюся! — відповіла вона, не відриваючись від плити. Я зрозуміла: це не просто допомога. Це була тиха боротьба за мій дім
— Ірино, я меню на тиждень склала! — сказала свекруха, показуючи аркуш на холодильнику.
– Сьогодні я чула, як твоя мама розмовляла з кимось по телефону, – сказала я Степану, не дивлячись на нього. – Казала, що я не справляюся. Що ти заслуговую на кращу дружину. Що наша Оленка була б щасливішою з іншою мамою
Я думала, що подобаюся своїй свекрусі, поки не почула, що вона говорила про мене
Ти що, Ірино, геть розум втратила?! — Мама стояла посеред кухні, її голос дзвенів, наче дзвін. — Це що за вигляд?! Ти ж наче порядна дівчина була, а тепер що? На кого ти схожа з цим… цим апельсиновим кольором на голові? І це все через нього, так? Через цього твого Степана?
— Ти що, Ірино, геть розум втратила?! — Мама стояла посеред кухні, її голос
Валентино, ти можеш пояснити, куди ви витратили 1500 гривень за один вечір? — голос Світлани Миколаївни був різким, коли я переступила поріг будинку, тримаючи в руках пакети з покупками для дітей
— Валентино, ти можеш пояснити, куди ви витратили 1500 гривень за один вечір? —
Галино Петрівно, я ж просила прибрати в кімнаті Дениса і замінити постіль! — я ледве стримувала роздратування, стоячи посеред захаращеної вітальні, з пакетами продуктів у руках. — Хлопці зараз приїдуть, а тут такий безлад!
— Галино Петрівно, я ж просила прибрати в кімнаті Дениса і замінити постіль! —
– Соломіє, ти ж не можеш бути такою черствою! – голос Марії Петрівни, моєї свекрухи, тремтів від напруги. Вона стояла в моїй кухні, тримаючи в руках сумку, ніби готова була залишитися, поки не переконає мене. – Матвій хоче бачити дітей. Він їхній батько, Соломіє! Він змінився, я знаю
– Соломіє, ти ж не можеш бути такою черствою! – голос Марії Петрівни, моєї

You cannot copy content of this page