— Це кінець! Не плач і не проси!, — промовив Остап, закриваючи двері за
Я відчув, що щось не так, коли побачив наш автомобіль, припаркований під будинком мого
— Ні, не пущу, — заявила донька Мар’яна, коли я вперше за рік повернулася
— Це несправедливо, ти хочеш забрати половину подарунка моїх батьків! — сказала я, ледь
— Нам із Сашком потрібна тепла курточка, а це дві тисячі гривень, — сказала
— Де мій чоловік? Що ти робиш у моєму домі? — закричала я, але
— Нам потрібен окремий вхід, мамо. Ми тут як квартиранти, а не господарі —
Одного вечора я переказав 12000 гривень рідній сестрі, щоб врятувати її від мікропозик і
— Мені дуже зле, синку, — ледь чутно прошепотіла мама, а я лише відмахнувся.
Катерина тримала в руках квитанцію, де замість підпису Антона стояло чуже жіноче ім’я, і