життєві історії 0
Моя сестра розписалася з чоловіком у 39 років, після 20 років під одним дахом і виростивши дочку. Вона начепила на себе усе й одразу: вії, мабуть, 10 сантиметрів, плаття як баба на самоварі, пишна фата, рукавички, прикраса — гілочка у зачіску і ще жовто-блакитний віночок. А виглядає на 48, з чоловіком живуть 20 років разом, просто вирішили зробити повноцінне весілля. А, ще був лімузин. Ну просто циганське весілля, це мені не зрозуміло і дуже смішно
Моя сестра розписалася з чоловіком у 39 років, після 20 років під одним дахом
життєві історії 0
Як нам запросити батьків нареченої сина??? На голову всім родичам? Я з Хмельницького. Пропонували ми їм свого часу поділити квартиру, але ніхто не захотів. Причини вигадували різні. І те, що це їхня квартира, і те, що вони не зможуть за ці гроші купити по однокімнатній квартирі без доплати. Так і живемо всі разом і досі. Я вже і не сподіваюся, що це колись зміниться. Вже до всього звикла. Але ж у нас син, якому пора створювати власну родину!
Як нам запросити батьків нареченої сина??? На голову всім родичам? Але розповім свою історію
життєві історії 0
Наша 25-та річниця припала на початок весни. Я накрила стіл: салати, голубці, запечена курка, ще й бульйон зварила, щоб було ситно. Усі прийшли при повному параді: у вишиванках, з піснями, з побажаннями. Бачила, як сусідка Галина навмисне заглядала чи в нас хороша скатертина, а двоюрідний брат Андрій уже піджартовував, що, певно, я за ці роки вивчила Степанові всі дивацтва і тепер можу написати про нього книжку. Сміх сміхом, та в душі я думала – це останній раз, коли ми влаштовуємо такий пишний стіл разом
– Степане, я так більше не можу, – сказала я, дивлячись йому просто у
життєві історії 0
На моє з Любомиром весілля ніхто не прийшов. Ні батьки, ні рідні і найближчі, ні більшість друзів. А ті, хто таки не відмовили нам в святкуванні дивились на мене, як на не розумну людину, яка вдруге стає на одні і ті ж граблі. Річ у тім, що весілля в мене було з колишнім чоловіком, з яким вже одного разу я пішла під вінець
На моє з Любомиром весілля ніхто не прийшов. Ні батьки, ні рідні і найближчі,
життєві історії 0
Мій син, якому я дала життя, виховала, виняньчила, у свої 19 років купив на подарунок дівчині квіти, і не пару троянд, а цілий оберемок, і – айфон. Уявляєте, і це в той час, як мама ходить з “редмі”. Ну звісно мені обідно. Я розумію, в Антона є гроші, але ми його з татом вивчили. Він ще в школі підробляв програмістом. Зараз він гарно стоїть на ногах, купив собі автівку і каже, що збирає на квартиру. Але образливо, що мені син таке ніколи не дарує, а ось геть чужій дівчині так легко. Може я і ревную, але це виправдано
Мій син, якому я дала життя, виховала, виняньчила, у свої 19 років купив на
життєві історії 0
– Вони ще холодець варять і олів’є в таких великих салатницях, прикрашене пучком петрушки. Та й обстановка в них така старомодня. А ти казала, щоб я за невістку сюди йшла. Та я б тут і тижня не протрималася, – наголосила невістка. А мені пригадалося, як ми, ці бідні, їм на весілля кредит з чоловіком брали, щоб допомогти. А сваха в той час нам своїх п’ятьох гостей перекинула, бо сказала, що за спільні друзі молодят повинен наречений платити. Але це якраз були подружки Орисі. Ми змовчали, бо не хотіли сваритися з новою родиною
– Вони ще холодець варять і олів’є в таких великих салатницях, прикрашене пучком петрушки.
життєві історії 0
– Мамо, – Ліля зазирає до кухні, де я щойно витягла з духовки пиріг із вишнями, – хочу приготувати олів’є, але огірки в супермаркеті такі дорогі! Може, поділитеся парочкою своїх солоних? Я спиною відчуваю, що за мить вона попросить і ще щось. Уже краєм ока бачу, як Ліля нишком зазирає на поличку із моїми різносолами, уважно вивчає кожен напис: “Ікра кабачкова 2024”, “Помідори з перцем”, “Огірочки хрумкі”, “Салат закусочний”. Ну, чекай, думаю, цього разу тобі не так швидко все перепаде
— Мамо, — Ліля зазирає до кухні, де я щойно витягла з духовки пиріг
життєві історії 0
– Мамо, ти не могла б позичити мені 500 гривень на рушники? У нас старі вже такі, трохи облізлі. – Доню, а твій Кирило що – рушниками не користується? – Ой, мам, у нього все під контролем. Знов почнеться “А навіщо тобі такі дорогі?! Бери дешевші!” Я просто не хочу відстоювати якісь копійки, тож прошу у вас, – наголосила Галина, але я і без її виправдань розумію всю ситуацію. На собі-то зять не економить від слова зовсім!
– Мамо, ти не могла б позичити мені 500 гривень на рушники? У нас
життєві історії 0
Я прийшла до подружки в гості, а в неї на столі все таке яскраве і красиве, але я до половини страв навіть не торкнулася. Я така рада була, коли мама Каті подала картоплю з відбивними, хоч тут я наїлася. Річ в тім, що ті красиві канапки зі штучної чорної і червоної ікри я відмовилася їсти, як і ту копчену рибу, яка була замочена в якомусь розчині. Я зі свого шлунка смітник не роблю. Але Катя це назвала, що я велика пані і сказала, що до мене, якщо і прийде, то їсти нічого не буде. Але я готую все натуральне, бо я маю гроші, а Катя, ні
— Ти серйозно не скуштуєш ці канапки з “ікрою”? — перепитала Катя, ледь прикриваючи
життєві історії 0
– Мамо, у нас п’ята дитина скоро буде! – радісно видала я новину мамі, але вона лише скривилася. І всі наші друзі та знайомі дивляться на нас якось зверхньо, пальцем біля скроні за спинами крутять. Дуже мені прикро і сумно, а чоловік умовляє не перейматися. – Ну ти й дурненька, – тихо пробурмотіла мама, опустивши очі
– Мамо, у нас п’ята дитина скоро буде! – радісно видала я новину мамі,

You cannot copy content of this page