— Мамо, це мій кардиган, — я стримувала голос, але в мені все кипіло,
Я сиділа за своїм робочим столом, коли до кабінету увійшла моя подруга Лариса. Її
Я сиділа в своїй маленькій кухні, спостерігаючи, як п’ятирічний Максим старанно виводив у зошиті
Я стояла на порозі батьківської хати, тримаючи в руках пакет із гостинцями, які мама
Я сиділа на кухні, тримаючи в руках теплу пляшечку з молочною сумішшю, коли Ангеліна,
— Віро, ти серйозно? Ти просто візьмеш і підеш? — я сидів на краю
— Олено, та ти що, серйозно? Три зефіри береш? — голос Марти лунав наче
– Мамо, ти серйозно? Знову? – голос Олени в телефоні тремтів від роздратування, але
— Олено, це що за чек?! 350 гривень за якісь суші? — Марія Степанівна
Я постукала у двері будинку моєї сусідки Софії, тримаючи в руках 1 000 гривень,