Так і стоїть у кутку коридору ця велика коробка, обмотана газетами й скотчем, ніби
Я свого часу поцупила Олега від його колишньої сім’ї — отакий він був чарівний,
Сиджу в машині на парковці біля дитячої поліклініки. Малюк мирно сопе в автокреслі, щойно
– Юро, ти що, жартуєш? Ти справді думаєш, що можеш хвалитися перед друзями, як
– Ігоре, ти серйозно? Ти справді хочеш сказати, що після восьми років все скінчилося
– Даниле, що ти зараз сказав? Повтори, бо я не вірю своїм вухам. У
– Мамо, ти ж розумієш, що зараз важкий час? – голос Антона в телефоні
– Мамо, ну що ти наробила? – вигукнула я, дивлячись на каструлю, де м’ясо
– Олеже, ти жартуєш? – вигукнула я, відкладаючи щойно нарізані шматочки сиру на тарілку,
– Марічко, ти що, серйозно думаєш, що Сергій буде витрачати час на твоїх родичів