життєві історії 0
В нас з Дмитром був свій холодильник. Ніхто не бачив в цьому проблеми, окрім свекрухи. – Анно Василівно, якщо ви так часто будете заглядати в ту “білу шафу”, то ще захворієте, – з іронією сказала я. Але свекруха вдала, що мене не почула. Її турбувало все, від якості продуктів, які їсть її син, до зубної щітки у ванній кімнаті. Але найбільше її турбувала кількість моїх шампунів і кремів на полиці. Два місяці проживання з цією жінкою були вічністю. Але я таки придумала план, як нам роз’їхатися!
В нас з Дмитром був свій холодильник. Ніхто не бачив в цьому проблеми, окрім
життєві історії 0
Я художниця, живу в Києві. Я дуже довго йшла до свого визнання і того рівня, який маю зараз. А вона просто за своєю дитиною не слідкувала! будь ласкава – заплати мені збиток! Ну то й що, що це сестра і племінник? Тепер я поганюча. Спочатку я поїхала в Італію і за 7 років заробила собі на трикімнатну квартиру. Щоб мати свій куток сили, тишу і спокій. А потім я повністю присвятила себе живопису. І недавно у мене сталося одне з найбільших замовлень у моїй кар’єрі – велика фреска для місцевого бізнесу
Я художниця, живу в Києві. Я дуже довго йшла до свого визнання і того
життєві історії 0
А вночі ми опустошили все, що вона за холодильником заховала! Пішла я з дочкою привітати чоловіка зовиці з Днем народження. Чоловік мій у відрядженні, а сестра зі своїм чоловіком нас запросили. Ми прийшли з тортом, квітами і конвертиком з 500 гривень, а вони взагалі нічого не приготували, хоча запросили ж нас самі! Зовиця була дуже незадоволена, дивилася на нас кисло і розмовляла глузливо. Ну а її чоловік начебто зрадів, жартував, розпитував нас про все, потім вирушив по ігристе, його дружина тим часом покликала нас чистити картоплю. Більше нічого не було і холодильник порожній, я ще подумала, треба ж, як бідно люди живуть. – Ось так вони з нами, значить! А давай-но, Катрусю, все це зжеремо!
Пішла я з дочкою привітати чоловіка зовиці з Днем народження. Чоловік мій у відрядженні,
життєві історії 0
Анно, я сьогодні твого сина в місті зустріла. Ну такий вже галантний. Видно було, що спішив кудись. Поруч дружина, син. Іван в руках ніс такий красивий букет квітів. Часом не для тебе він цю красу купив?, – запитала мене по телефону подружка, з якою я колись працювала на заводі. – Ні, не для мене, – відповіла я Галі, а самій так зле стало, що аж в голові потемніло. Я присіла на стілець і в голові прокрутились спогади його дитинства
– Анно, я сьогодні твого сина в місті зустріла. Ну такий вже галантний. Видно
життєві історії 0
Я гарно одягнулася, причепурилася, на столі був торт, який я спекла сама. Валентин повернувся з роботи трохи пізно, але він усміхався так, наче мало статися щось велике й особливе. – У мене для тебе є подарунок!, – схвильовано оголосив він. В його очах була гордість, а в мені загорілася іскорка надії. Можливо, цього разу він влучив в точку. Можливо, він нарешті зрозумів, як мені догодити. Він простягнув мені середню і важку коробку. Моє серце калатало. Це коштовність у елегантному футлярі? Я відкрила її, затамувавши подих
Мій чоловік Валентин завжди в особливий спосіб виявляв свої почуття. Спочатку я подумала, що
життєві історії 0
Вчора вона подзвонила чоловіку і сказала, що дочка її подруги розлучається, і почала розповідати, яка вона добра і багата – має свій салон косметологічний в Києві. Богдана Миколаївна видавала себе порціями. Вона любить прати наш одяг і прибирати в нас удома. У мене чиста кімната, але вона перебирає всі мої дрібнички, шкарпетки і все інше. Свекруха все красиво і акуратно складає, а я так, просто кладу. Вона переглядає всі мої полички в гардеробі і сортує все за кольорами. – Який комбінезон? У тебе немає фіолетового комбінезону. Вона не живе з нами – просто відвідує щосезону і залишається надовго, по кілька тижнів у нас тусується. Мама чоловіка любить робити всяке сміття, інакше я це назвати не можу. Переїхали ми до нової квартири, зробили ремонт, все в одному стилі. Але вона постійно дарує нам всякі в’язані химерні іграшки, предмети інтер’єру, зроблені своїми руками, які нам зовсім не підходять. Недавно мені на день народження подарувала картину. Там якісь вірші, листочки сушені наклеєні. Такі «подарунки», які нікуди діти, а викинути шкода: старалася людина. Ось і лежить все в шухлядах, а мама все несе і несе, дарує і дару. Оце так вчудила знову
Про те, що моя свекруха дуже цікава жіночка, я дізналася у перші роки після
життєві історії 0
Я невістку з квартири не виганяла. Боронь Боже! Я просто сказала після п’яти років життя під одним дахом, щоб вони мені платили кожного місяця по п’ять тисяч гривень. Я ці гроші не планувала тратити, бо мені своєї зарплати хватає. Я хотіла відкладати і коли вони б таки надумали чи доросли до власного житла, я б їм все до копійки віддала. Але моя пропозиція Ярині не сподобалася. Вона спакувала манатки і переїхала до своїх батьків
Я невістку з квартири не виганяла. Боронь Боже! Я просто сказала після п’яти років
життєві історії 0
Тоді Любов Тарасівна взяла штани, поклала їх на прасувальну дошку і показала, де має бути складка. А потім сказала: “Якщо йому не сподобається, як ти їх погладила, скажи йому, щоб надалі робив це сам” – і просто пішла на кухню. Я думаю, мама, мабуть. Де там – свекруха! Найперша встигла. І хоча мороз стояв неабиякий, вона була щодня. То з супчиком, загорнутим у фольгу, то з курочкою та пюре. Її до нас не пускали. Була у нас з Ярославом річниця весілля, а він захворів, лежав удома. Я повертаюся з роботи і чую, як вона йому каже: – Тяжко не важко, вставай і йди їй за квітами і тортом! Та сьогодні й ходити нікуди не треба, все є в інтернеті. Замовляй зараз же! І приведи себе в порядок, а я допоможу прибрати і стіл накрити. А потім після паузи сказала те, чим завоювала мою безумовну любов:
Коли у нас з Ярославом народився перший син, перше, що моя свекруха Любов Тарасівна
життєві історії 0
Пів року тому не стало мого свекра. Свекруха ж на деякий час, бо боялася, переїхала до нас. Потім почала проситися на завжди. – Ну куди? Мені хіба на голову, – говорила я. І тут свекруха видала. – Ви виставляйте свою двійку на продаж, а я свою однокімнатну, і купимо хорошу трійку. Ну як вам ідея? Я відразу ж сказала, що мене такий варіант не влаштовує. – Я розумію, вам важко, але час все лікує. Молоді мають жити окремо. Свекруха ніби все зрозуміла, але почала влаштовувати цирки
– Мам, як так сильно хочеш з кимось жити, то йди до Оленки. В
життєві історії 0
В неділю був день, коли ми мали приїхати в село, піти на службу, а після і на кладовище, щоб запалити свічку в день коли не стало матері. Ми планували все зробити, як годиться. Але на самому порозі ми зрозуміли, що все піде не за планом. Тато нас зустрів і доволі радісний. Вони з Юлею сиділи на тирасі і пили каву. Ми взяли з багажного відділення продукти, які купили в місті і понесли їх на кухню. І я і Наталя були здивовані. За рік часу, поки ця Юля живе з батьком, вона все змінила. На стіні у вітальні не було їх спільного з мамою портрета, а на кухні все так змінилося, що я не розумів, де стоять горнятка
Я зайшов на кухню, щоб набрати води, але ніби потрапив в приміщення, в якому

You cannot copy content of this page