iBilingua

Зима близько, і запитає, де ви осінню були, – сказала мені свекруха, коли я з сином повернулася з відпочинку додому. – Як ти не хочеш для мого сина тією консервацією займатися, то я сама це зробила. Я відкрила свою кладову, де в мене акуратно все було повискладуване і отетеріла. Всі полиці зверху до низу були закладені банками. Чого там тільки не було. І помідори і огірки і аджика і баклажани і навіть кабачки кільцями, яких я терпіти не можу. – А хто це все буде їсти, Людмило Василівно? І взагалі, хто вас просив?

– А зима близько, і запитає, де ви осінню були, – сказала мені свекруха,

життєві історії 0

Але я її не борщем, бачте, зустріла! І крайня виявилася. Ну ніхто ж її за язика не смикав, як то кажуть! Свекрушенька моя Тетяна Микитівна абсолютно зі своєї волі на нашому з Глібом весіллі пообіцяла при всіх гостях-ріднях пообіцяла купити нам із чоловіком житло. так і сказала: “Трохи згодом, дорогенькі мої молодята, куплю вам гарненьку квартиру!” Я ж гадала, що моя новоспечена родичка – людина слова. Тим більше – на хвилиночку! – на той момент мама Гліба вже 13-й рік була на заробітках в Іспанії. Сестра чоловіка вже жила в Києві у купленій мамою двушці. Район я обрала ретельно і заздалегідь, найблагополучніший і найзручніший в Броварах. Тут ми найняли тимчасово квартиру і знайшли роботу. Через рік після весілля я народила доньку, через повтора року – синочка. У серпні вона мала приїхати в гості та зайнятися нашим питанням. Як ми чекали

Ну ніхто ж її за язика не смикав, як то кажуть! Свекрушенька моя Тетяна

життєві історії 0

Та моя невістка ні до чого. Хіба мівіну запарити чоловіку може, – сказала свекруха сестрі. Одного разу чоловік побачив мівіну в супермаркеті. – А давай молодість згадаємо! Так мені запахла. – Ось ми і їли, як на цей момент свекруха зайшла. Ось з того часу вона всім і розказує, яка я господиня – “мівінна”. Хоча це не так. – Я одна, а у вас сім’я велика. Мене одну та й накормите. А як ні, то я і куском хліба наїмся, – любить казати мені свекруха. Але все міняється, коли з Одеської області її сестра приїжджає. Тоді ми їмо і голубці і вареники і навіть пиріжки

– Ніно, та без мене діти в селі б не вижили. Та я все

життєві історії 0

Я виділила свекрусі пару каструль, пательню і поличку в холодильнику. Ми харчувалися роздільно. Все всіх влаштовувало, поки Любов Степанівна не поїхала до своєї подруги, яка з невісткою живе. – Все, більше такого чуда в нашому домі не буде. Неля казала, що це нечувано, що їсти маємо готувати разом. – Але моя свекруха ніби забула, що не я з нею живу, а вона в мене. Тому і жити будемо за моїми правилами

– Так, я тут так собі подумала, ніякої роздільної кухні з сьогоднішнього дня в

життєві історії 0

Поїхала я до мами на Прикарпаття на два місяці – допомогти з її маленьким огородом і садочком, баночок накрутити і для мами, і собі, і для сина з майбутньою невісточкою. Я працюю все одно віддалено. А в свою квартиру я Марка з цією Інною пустила пожити, мовляв. нехай спробують сімейного життя, а там вже, якщо вживаються гарно, то й квартиру окрему нехай орендують. Та от тільки вийшло так, що з сином я тепер не спілкуюся. Кілька днів тому він зовсім відмовився платити за комунальні послуги, які вони накрутили за два місяці – 3000 гривень

Поїхала я до мами на Прикарпаття на два місяці – допомогти з її маленьким

життєві історії 0

Дід Ілліч, я вам морозиво купив. Плодово-ягідне, як ви любите, – звернувся я до сусіда і простягнув йому пакетик. – Ой, та не треба було на мене гроші тратити. В тебе он, по подвір’ї два козака бігає. А ти мене частуєш, – відповів мені дід, але водночас світився від щастя, бо сам собі шкодує купити навіть того морозива, хоча гроші має, але все до копійки він синам відкладав, яких дуже любив. Хату на два входи вибудував, але пустувала вона. А коли пішов Ілліч у засвіти, його в нову хату занесли, яку за пів року його сини на продаж виставити

– Дід Ілліч, я вам морозиво купив. Плодово-ягідне, як ви любите, – звернувся я

життєві історії 0

Олесю, доню, – дуже тихо і невпевнено почав свою розмову батько, – Я повинен тобі признатися в чомусь. В мене є позашлюбна дочка, а в тебе сестра, про яку ти завжди так мріяла. Останні слова батька тремтіли так, що я ледь зрозуміла, про що він говорить. Батько спілкувався з дочкою, але не часто. Він дуже боявся, що про цей “гріх” дізнається мама. І ось в неділю я познайомилася з Катериною

– Олесю, доню, – дуже тихо і невпевнено почав свою розмову батько, – Я

життєві історії 0

Мій чоловік почав поводитися дивно. Я заглянула в його телефон і дізналася сувору правду про його життя. Якби мені хтось сказав, що мій законний чоловік вже вісім років має ще одну законну дружину і навіть дітей, я б розсміялася йому в обличчя. Я повинна була прийняти рішення, що робити далі, але те, що все життя мене і дітей забезпечував чоловік, зіграло вирішальну роль. Я жодного дня не пропрацювала. Без Олега я ніхто

Мій чоловік почав поводитися дивно. Я заглянула в його телефон і дізналася сувору правду

життєві історії 0

На день народження діти з пустими руками приїхали. Як любить казати моя Галинка: “Аби здоров’я було, а все решта у вас є!” Так мені стало неприємно. В понеділок ще дочка заїжджала по деякий одяг, що в мене зберігався. Галинка прекрасно бачила, що резинові тапочки зовсім зносилися, бо навіть увагу на це звернула. А в неділю я з церкви йшла і свою сусідку Катю зустріла. На ній була така сукня, що очі можна лишити. Я не стрималася і запитала, де ж таку красу купила. Після її відповіді мені ще важче на душі стало

Свій день народження я не справляла, бо не на часі. Але дітей запросила на

життєві історії 0

Живу я не копійки, звикла вже. Пенсія 7 тисяч гривень, але з неї я плачу кредити сина, це вже тягнеться майже 10 років. Я працювала на хорошій роботі, і на прохання сина взяла кредит на 500 тисяч гривень. Для мене це була дуже велика сума. Виплачувала 5 років. Чотири роки я вже на пенсії, але картина та сама, гроші в мене беруть і ніхто не віддає. А коли народилася онучка два роки тому, то мої витрати на родину сина ще збільшилися. Водночас відпочивати їдуть до Єгипту чи в Емірати, тепер в Карпати. Зараз у мене заборгованість по карткам у 150 тисяч гривень і відсотки ростуть

Живу я не копійки, звикла вже. Пенсія 7 тисяч гривень, але з неї я