iBilingua

Я слухала його і не вірила вухам! Ось і провели в останню дорогу мою дорогу бабусю. Для нас з мамою це дуже сумна подія, бо бабуся була для нас дуже важливою людиною. Але це життя. А от з чоловіком я тепер мабуть розлучуся, бо його поведінка і претензії просто не вкладаються в голові. Витратив він всю зарплату, мовляв! Коли ми грали весілля, бабуся нам дала дуже кругленьку суму, а тепер він їй зарплати пожалкував. І тоді нам дала велику суму моя бабуся. Звичайно, це були теж оті гроші, ви зрозуміли, які. Майже 5 років шлюбу ми з Сашком робили на ремонт, їздили на відпочинок, робили різні покупки, але не віддавали гроші бабусі

Ось і провели в останню дорогу мою дорогу бабусю. Для нас з мамою це

життєві історії 0

І де тільки люди такі гроші беруть, – обурювалася моя напарниця по роботі. Я ж в той час стояла і мовчала, бо через два дні і сама з дітьми їду автобусом на море в Хорватію. Та приховати гарну засмагу не вдалося, тому прийшлось розказати співробітниці правду. Ой, що ж тоді почалося. “Та якби не мала с грошей, то б не їхала”. Мене її слова обурили, але за тиждень до мене прилетіла новина. Дочка і онучка Віки подалися на відпочинок. – Дивись який в моєї Люби капелюшок! Ну хіба не краса!

– І де тільки люди такі гроші беруть, – обурювалася моя напарниця по роботі.

життєві історії 0

Я не потрапила на весілля до рідної сестри, а всьому виною “буря” з чоловіком через “Кока-колу”. До цього дня всі ми так готувалися. Наряди вже висіли в шафі на вішаку. Наречений дуже багатий і там мало бути все на вищому рівні. Більше року йшла підготовка до весілля. Але ні мене, ні мого чоловіка, ні сина, на святкуванні не було. Оксана нас не зрозуміла, чи не повірила, тому й образилася. Але хіба ж я винна? Та й чоловік повівся не красиво. Міг би і змовчати. Теж мені, чистюля

Я не потрапила на весілля до рідної сестри, а всьому виною “буря” з чоловіком

життєві історії 0

То Юрко заслужив, щоб його діти вигрітися в ту Італію на місяць забрали, а ми з тобою не вартуємо, – вкотре почав бурмотіти собі під ніс чоловік, коли побачив старшого брата в Італії біля басейну. Але наші діти нас не хочуть в себе бачити, бо хоч і працюють в тій Італії майже двадцять років, та до такого не доробилися, як діти Юри і Марисі

– То Юрко заслужив, щоб його діти вигрітися в ту Італію на місяць забрали,

життєві історії 0

Справедливості – від слова “нуль”. А я ще й сяка-така для мами і сестри. Пів року тому Юля вийшла заміж за чоловіка, старшого за неї на 17 років. Роман цей одразу показав себе гарним господарем працьовитим, привітним. І що ви думаєте – Юля привела чоловіка жити до батьківського дому. І тепер в будинку моїх батьків не раді моїм дітям, їх там виховують, постійно роблять зауваження, те не можна і те не можна, хоч раніше було можна. Всі там живуть за правилами Романа, тато з ним – кращі друзі, бо близькі по віку, а мама поїхала працювати в Київ: два тижні працює, тиждень вдома. Юля заявила, що її новий чоловік – господар у цьому будинку, а ми своїми відвідуваннями його будинку на два поверхи раз на тиждень обмежуємо його особистий простір

Справедливості – від слова “нуль”. А я ще й сяка-така для мами і сестри.

життєві історії 0

Я ледь піднялася з кушетки після того, що мені сказала лікарка. – В нас буде двійня, Борисе, – ледь в слухавку промовила я. Додому я йшла ніби не своїми ногами, бо там мене чекали двоє дітей, які також хотіли уваги і тепла. Я чекала того часу, коли близнюки підуть в садочок. Я марила роботою, але довго на ній я не протрималася. Життя, яке я живу, ніби не моє

Я ледь піднялася з кушетки після того, що мені сказала лікарка. – В нас

життєві історії 0

Моєму обранцю Сергію 35 років, а мені – 23. Ми зустрічаємося пів року, живемо кілька місяців разом. Зробив мені на вихідних пропозицію расписаться. І все б добре, людина Сергій хороша. Але є кілька але, які змушують мене замислитися. Ну по-перше, Сергій в боргах. Я хочу подорожувати, побачити світ, але у Сергія плани зовсім інші: розвивати свій бізнес, народити дітей і будувати заміський будинок. Це все дуже розмиті плани, незрозуміло, коли все це буде і чи взагалі буде, а час минає

Моєму обранцю Сергію 35 років, а мені – 23. Ми зустрічаємося пів року, живемо

життєві історії 0

До сорока років я жила в своє задоволення і виховувала сина. Всіма фінансовими питаннями займався чоловік. Та одного дня його не стало. Після виплаканих сліз я пішла до нотаріуса, щоб врегулювати питання спадку і була приголомшена. З золотої клітки я змушена була вийти і взяти до рук ганчірку, бо більше я ні на що не здатна. Я дивувалася, як наші друзі і рідні живуть і рахують кожну копійку. Я б і подумати не могла, що доля одного дня заставить це робити і мене

Я жила наче принцеса в замку, поки одного дня не стало мого чоловіка, і

життєві історії 0

Недавно відкриваю Instagram і бачу наших доньок в досить дорогому брендовому одязі і взутті. Виявляється, Діана гуляючи з ними, зайшла в бутик, заставила все це на себе одягнути, десь біля білої стіни їх сфотографувала і виклала у мережу з підписом: “Мої красунечки”. – Діано, а де ти взяла гроші на цей дорогий одяг?, – спитав я не витримавши. А дружина мені з усмішкою на обличчі розказала про цей “цирк” з магазином. А потім ці “чуда” дійшли і в село до моїх батьків. Що тепер робити, хто його знає

Ми з Діаною чоловік і дружина вже майже тринадцять років. В нас все, як

життєві історії 0

Я свасі так і сказала: якщо вона не пояснить дочці елементарного, я зроблю все, щоб мій Максим пішов від їхньої дочки. Розмова була не проста, ну але це вже перейшло всі межі. У пеший рік їхнього життя я дізналася, що невістка не готує голубці і борщі, не гладить ні одяг, ні постіль. Але цей вечір став точкою неповернення. І в холодильнику ж були якісь пельмені, але коли син повернувся з роботи, вона поставила перед ним склянку кефіру і шматочок хліба, политий оливковою олією! Але цей вечір став точкою неповернення. Приїхала я в столицю в п’ятницю, щоб у суботу зробити свої справи. Привезла з собою деякі гостинці, бо ж знаю, що там пусто в холодильнику

Звичайно, всі ви мені тут скажете не втручатися в родину сина, там же дитина