iBilingua

Ну ж не до Сергія з Вікою мені проситися. Ти ж знаєш, з яким вони шиком від нас з батьком їхали свого часу? Звісно, що до вас з Петром переїду, – сказала мама, коли завела розмову про те, що в селі їй робити нічого і що з нього всі нормальні люди виїжджають. Але в нас з Петром однокімнатна квартира. Куди ми її поселимо?

– Ну ж не до Сергія з Вікою мені проситися. Ти ж знаєш, з

життєві історії 0

Якби мені хтось сказав, що на старість літ я буду радіти невеличкій хатинці в селі, я б не повірила. Я люблю театри, кіно і запашну каву з коліжанками, але прийшов час спокою. Степан у всьому мене підтримує. Ми консервуємо на зиму все вирощене власноруч. Також на канікули до нас приїжджають внуки, яких ми обожнюємо. Але в нашій сім’ї є одна традиція, яку не дотримуватися не можливо. Спершу онуки “бурчали”, але з часом таки змирилися

Це було наше найкраще зі Степаном рішення. Я народилася і все своє життя провела

життєві історії 0

Максим попросив тата купити плазмовий телевізор, а той відмовив, бо ж його буду дивитися і я, а йому це не підходить. – Ти за мій кошт жити не будеш. Свій шанс ти втратила, – сказав колишній. Тому коли на мій сороковий ювілей кур’єр доставив мені великий букет квітів і красиву коробочку, я здивувалася. В середині була записка з привітанням. “Дорога Марто! Я дякую тобі за виховання нашого сина, а найбільше за те, що ти в квартиру з сином не водиш інших чоловіків”

Квіти і невеличка золота підвіска від колишнього чоловіка на ювілей мене дуже здивували. Річ

життєві історії 0

Оце так звалилося на мою голову! Колишні мої свекри поставили мене перед фактом: їдуть до мене в Німеччину на два тижні, дуже скучили за внуками. Вже квитки навіть узяли, уявляєте? А вони мені тут треба? В готель їх відправити, чи що? У мене ж і мужчина є, та вони про це не знають

Оце так звалилося на мою голову! Колишні мої свекри поставили мене перед фактом: їдуть

життєві історії 0

Я вже не знаю, як відкараскатися від свекрушиного огороду, чесне слово. А скоро ж ту бульбу копати! У нас родини з трьох людей, я собі точно можу дозволити ті три кілограми помідор чи картоплі купити, так само як і огірків-кабачків. Нащо мені ще та плантація картоплі і кавунів та динь з гарбузами? Ну справді, стільки грошей вже вклали, аби лиш було красиво було у Надії Павлівни на огороді. Так тепер треба полоти їздити, збирати урожай, потім закрутки в банки робити і так далі

Я вже не знаю, як відкараскатися від свекрушиного огороду, чесне слово. А скоро ж

життєві історії 0

Я навіть не знаю, чи варто мені далі обдаровувати свекруху. Цими вихідними ми поїхали до мами чоловіка в село, подихати повітрям та щось допомогти по господарству, і не впізнала подаровані мною раніше речі. Постіль потемніла, сукню міль поїла в шафі – я заглянула, бо цікаво ж було. Купила якось весною Поліні Михайлівні костюм за 3000 гривень – вона кофту ні разу не вдягла, а штани одягає під халати і заношує. Свекруха у мене чудова людина, тому мені й хочеться якось покращити її життя, хоч чоловік і каже, що мама до такого не звикла. Вона вже у віці. Поліні Михайлівні, 65 років, живе в селі. Знаєте, я осиротіла в 11 років, росла в інтернаті, тому свекри мені наче за батьків, хочеться для них щось хороше робити

Я навіть не знаю, чи варто мені далі обдаровувати свекруху. Цими вихідними ми поїхали

життєві історії 0

Місяць тому Орест відгуляв з новою дівчиною шикарне весілля, на яке були запрошені і ми з чоловіком і дітьми. Я не знаю, чи знала про це Оксана, але ми їй нічого не говорили. На святкуванні хтось з друзів зробив спільне фото з молодятами і виклав у мережу. Після цього Оксана на нас сильно образилася, бо як то так, ми пішли до Ореста, а не плакали в той день у подушку з нею. Але найгірше те, що коли за два тижні ми запросили Оксану на святкування дня народження її похресниці, вона нам відмовила

– Оксано, а як ти собі це уявляла, що ми не підемо на весілля

життєві історії 0

Мама за чашечкою кави почала мене розпитувати, скільки грошей я заробляю, скільки витрачаю на оренду і таке інше. Я ж довіряв їй, і був впевнений, що все це залишиться між нами. Але ні. Я йшов до сільського магазину за хлібом, як на порозі мене зустріла тітка Люба. – Івасику, батьки для тебе старалися, таку хату вибудували, ремонти зробили, а ти чужому дяді за оренду такі гроші платиш? – Я і слова не промовив, як з-за прилавка її розмову доповнила продавчиня, тітка Оля

Я дивуюся тату, тому що він стільки років живе з мамою і мовчить через

життєві історії 0

Ой, ну дивно все ж таки. Мій син так довго вибирав собі дівчину. Я думала, це буде не знати яка краля, а ти звичайнісінька дівчина, яких на вулицях повно, – сказала мені на прощання мама мого хлопця. Мені було неприємно це чути, але я нічого не сказала Кирилу. І лише після чергового візиту батьків я зрозуміла, що насправді криється в їх сімейці. – Ми цей будинок з чоловіком будували для єдиного сина. Якщо хочеш стати його дружиною, то маєш змиритися з тим, що жити всі ми будемо під одним дахом

Я зустрічалася з Кирилом три роки. Уже після першого візиту до його батьків я

життєві історії 0

В Іспанії я вже три роки і маю тут коханого чоловіка. Ось тільки у нього є родина, але дружина старша навіть за нього, діти у них виросли і кохання між ними вже нема давно. Анхель допоміг мені тут влаштуватися, орендував для мене й дитини житло, з роботою також поміг. Весь свій вільний час він проводить саме зі мною, ми іноді подорожуємо чи відпочиваємо разом. І ось зараз я вже на 4 місяці, дитину Анхель хотів. І тут з’ясовується, що дружина його взагалі не знає про нас нічогісінько

В Іспанії я вже три роки і маю тут коханого чоловіка. Ось тільки у