iBilingua

Чого насправді хоче моя тітка? Гадки не маю. Все почалося, коли не стало мами. Раптом тітка Настя вирішила, що ми найрідніші у світі люди – не випхнеш її з нашої хати! Оце на днях поклала мені 20 тисяч гривень на стіл, каже: знайди старшій донечці хорошого репетитора з англійської. І це вже три роки триває! Як мама полинула на небеса, тітка Настя вирішила чомусь допомагати мені по господарству, принесла купу якихось речей для прибирання в будинку, мила шафи, хоча я її не просила. Вона тикала мені, яка у мене була пилюка на шафах, під диванами, і показувала, що вона все помила

Все почалося, коли не стало мами. Раптом тітка Настя вирішила, що ми найрідніші у

життєві історії 0

Недавно я приїжджаю з нового туру, і обстановка в домі мене трішки насторожила. – Олено Миколаївно, я у вашій спальні також постіль перебрав, коли прибирав. Хотів, щоб всюди вже було чистенько. – Я нічого не сказала, але мені було неприємно, бо чужа мені людина зайшла задалеко на мій особистий простір. Мені здається, що поки мене немає дома, зять в моїй шафі поприбирати може, а мені це не дуже приємно

Я дуже важко пережила відхід у інший світ чоловіка. В нас було все: чудові

життєві історії 0

Прийшла до мене вчора в кімнату свекруха на серйозну розмову. Марія Петрівна хоче, щоб я виходила на роботу. Воно то й зрозуміло: Вітя не працює, трійко діток. Розповім вам про свою ситуацію трохи детальніше. У нас із чоловіком Віктором троє дітей, я в декреті, чоловік не працює, живемо зі свекрухою. І ось буквально вчора (хоча натякала вона на це вже давно) Марія Петрівна мені сказала, щоб я виходила на роботу. Воно то й так, але все ж таки я не згодна з нею дещо. А от чоловік не проти

Прийшла до мене вчора в кімнату свекруха на серйозну розмову. Марія Петрівна хоче, щоб

життєві історії 0

Вийшла я заміж свого часу за свого начальника. Народилася у нас чудова донечка Алінка. Але наше сімейне щастя з Михайлом тривало не довго, ми розлучилися. Я зробила по максимуму, щоб забрати у чоловіка якнайбільше матеріального майне – заради майбутнього Аліни. Але ви навіть не уявляєте, як розчарувала мене дочка. А потім дочка сказала, що чекає малюка. Уявляєте мою реакцію! Скоро я стану бабусею. Як подумаю про це – і сльози ріками з очей

Вийшла я заміж свого часу за свого начальника. Народилася у нас чудова донечка Алінка.

життєві історії 0

Два роки тому я з дочкою і онучкою виїхала з України. Живемо ми в Канаді. Я давно розлучена, маю старшого сина, і дочку. Вони також в шлюбі прожили не довго. Син платить аліменти, в нього дочка, якій шістнадцять років, а дочка і онучка біля мене. В Канаду ми виїхали не просто так. І я і дочка вже маємо тут чоловіків. Не легко, бо чужина, але нічого, до всього звикає людина. В селі в Україні залишився ґаздувати мій син. В нас свій невеличкий будиночок. А по сусідству, пліт в пліт живе моя рідна сестра з сім’єю. Ці “чуда” вона бачить на власні очі

Два роки тому я з дочкою і онучкою виїхала з України. Живемо ми в

життєві історії 0

І що його робити? Кохання мого життя сказав, що половину всього майна перепише на мене, аби ми були разом і я народила йому дитину. Зараз я в другому шлюбі, маю трьох дітей від першого чоловіка і двоє спільних з другим чоловіком. Але почуття вже згасли, живемо за звичкою і заради дітей. І ось в моєму житті знову зʼявився Богдан. Це доля? Знову ризикнути всім і почати життя з чистого листа?

І що його робити? Кохання мого життя сказав, що половину всього майна перепише на

життєві історії 0

В дочки ювілей, ось тому я й думала, що святкувати вона буде, або ж десь в ресторані, або ж на якісь базі відпочинку де є басейни і альтанка. Та моя Світлана вирішила, як я зрозуміла, зекономити. – Мамо, ми приїдемо в село. Я все привезу, не хвилюйся. Ти тільки картоплі молодої накопай, кабачків посмаж і салат з капусти зроби. – Я подумала, може і краще, що все на місці, нікуди їхати не потрібно. Просто Світланця не уточнила, скільки то людей в те село прибуде

Ми живемо з чоловіком хоч в селі, але як пани. З господарства маємо чотири

життєві історії 0

Оце мені й не снилося таке, що у літньому віці я опинюся квартиранткою на кухні у колишнього чоловіка! Та вже сталося, що сталося. З Романом ми прожили більше 20 років. Побралися молодими, ставали на ноги і все наживали вдвох, ніхто нам не допомагав, бо ми обоє з небагатих провінційних родин. Живемо в однокімнатній квартирі, яка належить нам обом в рівних частках. Поділити квартиру, попри рівні права, Роман відмовився. В нашій старій двокімнатній квартирі живе з родиною старший син, дочка закордоном. Купити собі щось інше грошей не має жоден із нас, у дітей своє життя

Оце мені й не снилося таке, що у літньому віці я опинюся квартиранткою на

життєві історії 0

Чи це в мене доля така – залежати від свекрухи? У неї є квартира. І Ольга Степанівна хоче з нами жити, а свою квартиру в оренду віддати. Важко було з Ольгою Степанівною і коли ми з Валерою моїм жили, а тепер, коли його не стало і я залишилася з трьома нашими дітьми і залежу від свекрухи – так і зовсім мені непереливки. Може, дасте мені якісь слушні поради, дуже на це сподіваюся. мені з дітьми допомагає свекруха, майже живе у мене. Важко. Говориш їй одне, вона по-своєму робить. Іноді може руки не помити після того, як попрацювала із сирим м’ясом чи рибою. Може руки не помити і дати дітям фрукти – я на власні очі бачила

Чи це в мене доля така – залежати від свекрухи? У неї є квартира.

життєві історії 0

Свахо, ви не хвилюйтеся, як вам треба буде, то ми зробимо акцію, – невдало пожартувала свекруха моєї дочки. Я ж тоді значення не надала, хоча було таке чути неприємно, а за пів року мій Степан згас, як та свічка. Я не хочу до сватів більше їхати. Нехай ображаються, вибачаються, мені все рівно. Я виню їх в тому що сталося і не знаю, як маю тепер далі жити

– Свахо, ви не хвилюйтеся, як вам треба буде, то ми зробимо акцію, –