iBilingua

Знайомство з батьками Віктора мене насторожило ще з воріт. – Ну, якось я ті вихідні переживу, – подумала я про себе. Я ж не знала, що чекає мене в будинку. Ввечері я сказала майбутній свекрусі, що хочу прийняти душ. Мама Віті завела мене у ванну кімнату де висів один сіруватий рушник, а з миючиих засобі дешеве рідке мило і шампунь. – Ми на чистоті не зациклюємось. А рушник у нас один на всі випадки життя. – Але я не хочу витирати обличчя тим, чим переді мною витирали ноги

Я йшла у ванну кімнату ввечері, як мене перестріла мама Віктора. – Людмило, ми

життєві історії 0

Проблеми почалися, коли ми з чоловіком купили квартиру, а потім його сестра купила квартиру навпроти нашого будинку. Вікна у вікна! Оце я так в сімейку потрапила! Нікому не побажаю, чесно. Але куди я від них подінуся? Мені 29 років, дитина, не працюю, бо донечка маленька. Та й ніхто з них особливо не працює, скажу я вам. Одни мій чоловік усіх тягне – матусю, татуся, сеструсю, бабусю, дідуся. Я зустрічалася з хлопцем, з Вадимом, вийшла за нього заміж, але виявилося, що він нікого зі своєї рідні не попереджав про це! Сам вирішив, зробив мені пропозицію і ми просто розписалися. Від початку вони мене не прийняли – я ж старша на три роки за Вадима

Оце я так в сімейку потрапила! Нікому не побажаю, чесно. Але куди я від

життєві історії 0

Це літо не просте, в місті часто немає світла і води, важко в квартирі на 21 поверсі. Син купив мені генератор, щоб завжди працювала насосна станція і було світло і інтернет. І поселив у мене на все літо невістку з трьома дітьми. Дуже вже чекаю, коли вони поїдуть, бо моє життя стало занадто складним і метушливим, нема у власній хаті тихого куточка, а квітники перетворилися на казна що. Приїхала на все літо невістка з трьома дітьми, бо вона працює віддалено. Син до них на вихідні приїжджає з міста і починаються посиденьки в садочку до ранку в альтанці моїй з друзями. Так, вони дуже допомогли з ремонтом, нову техніку купили, кондиціонер встановили, планшет мені подарували. Рахую дні до їхнього відʼїзду

Дуже вже чекаю, коли вони поїдуть, бо моє життя стало занадто складним і метушливим,

життєві історії 0

Ти знаєш, Олесю, недавно Оля до мене приїжджала. Я, правда, її в квартиру не пустила. Ми на сходовій спілкувалися. Вона питала, чи ти мені гроші з Італії передаєш і які суми. Звісно, я нічого не сказала, а просто прогнала її, – сказала мама під час останнього зв’язку по телефону. Я вам кажу, ну таку маю сестру, що обкрутить любого, навіть рідну маму. Але я також не свята, бо за своїми сімейними клопотами зовсім про маму в Україні забула

– Ти знаєш, Олесю, недавно Оля до мене приїжджала. Я, правда, її в квартиру

життєві історії 0

Лишилися ми з сестрою Валентиною без батьків вже дорослими жінками. Дістався нам у спадок чималий батьківський будинок. Я в ньому жила з родиною, доглянула батьків. Довелося нам з чоловіком брати кредит на три роки, аби виплатити Валентині її частку. І ось – добридень, сестричко! – Валя на моєму порозі і хоче щоб я виконала її умови. Я погодилася на всі умови, звичайно, з нею ми нічого офіційно не підписували. Кому ще вірити, якщо не найближчим? А виявилося, дарма я така довірлива й наївна. Та тільки у нас ще живуть донька з зятем і донька при надії двійнею

Лишилися ми з сестрою Валентиною без батьків вже дорослими жінками. Дістався нам у спадок

життєві історії 0

Я знала ще до їхнього розлучення, як виглядає дружина Вови – їй до мене у всьому було далеко, тому я не сумнівалася навіть, що коханий піде від своєї законної жінки до мене і ми будемо щасливі разом. А от тепер думаю, нащо вона віддала мені це “щастя”? Ну хіба що за сина йому вдячна. Але він повернувся і мені мабуть прийдеться їхати жити в інше місто. Свої розкидані шкарпетки він спокутував трояндами і тортами. Одного дня ми дізналися, що у нас буде дитинка. Спочатку Вова був дуже щасливий

Я знала ще до їхнього розлучення, як виглядає дружина Вови – їй до мене

життєві історії 0

У онучки день народження через тиждень, я вже давно подарунок купила, і не дешевий, за 1500 гривень, але йти не хочу. Та якщо не піду, онука я можу більше не побачити. Мені 63 роки. І знаєте, у мене через дружину сина таке життя, що ой ле-ле. А я дуже старалася і старюся їм допомагати. А вона до мене – як до пустого місця чи стіни. Щиро кажу, до Віки я ставилася з душею і добром, часом просто рятувала їхній з Артемом шлюб, бо вони живуть у постійних суперечках і непорозуміннях між собою

Мені 63 роки. І знаєте, у мене через дружину сина таке життя, що ой

життєві історії 0

У мене дивна сестра, яку я навіть знати тепер не хочу. Моя сестра живе у великому маєтку з міні басейном. Вона сама його побудувала, заробила на нього гроші за кордоном і в Україні, Ірина юрист. От тільки у неї ні дитятка, ні котятка, ні чоловіка, а рочків уже й 45. У нас з чоловіком троє діток, молодший ще зовсім малий, живемо в двушці в панельному будинку. В нас так спекотно, що вам не передати, а на кондиціонер у нас просто грошей немає. Попросилася я до сестри пожити до кінця літа, у неї і кондиціонер в кожній кімнаті, і вільний кімнат кілька. Але Ірина сказала що діти їй меблі і шпалери попсують

У мене дивна сестра, яку я навіть знати тепер не хочу. Моя сестра живе

життєві історії 0

Васильку, – так ніжно його називає колишня, – приїдь сьогодні до нас ближче 22.00, є справа. Ти ж батько і я не можу не задіяти тебе в такому дійстві, – сказала Наталя по гучномовцю. – Я була засмучена, але чоловіка відпустила. Заснути не могла, ще й при надії, і нервувати мені не можна. А о 23.30 дзвінок від Василя: “Лягай спати мене не чекай. Ми Мартусі хочемо зранку сюрприз зробити, тому буду тут ночувати. – Мені здається, що свекруха тому мене й не сприймає, бо хоче, щоб Василь з колишньою зійшовся

Ну як це можна пояснити? Чому він повинен туди їхати? Так, я все розумію,

життєві історії 0

Заміж я вийшла за чоловіка з різницею у віці в 32 роки. Після того, як я вперше з ним на джипі приїхала в село, люди мали що тиждень пліткувати. Олег удівець, має дорослих дітей, але і я подарувала йому синочка. Так, він воліє лежати на дивані, ніж кудись їхати, але це не є для мене перешкодою. Я беру сина і мандрую в любий куточок світу. А ось мої однолітки в той час рахують копійки на кусок хліба. Я б ту красу і молодість ні за що не проміняла на свого Олежика. Так, в нас немає тої любові, але хіба вона важлива?

– Ой, та ти доперебираєшся, що так в дівках і засидишся, – казали мені