– Тримай виделку нормально, Тарасе, ми ж не в їдальні, – сказала дружина крізь усмішку. І саме в цю мить я вирішив, що цього разу все буде інакше – тільки Мирося ще про це не знала
– Тримай виделку нормально, Тарасе, ми ж не в їдальні, – сказала дружина крізь
– Ми витратили 12 000 гривень на оренду котеджу в Карпатах, а тепер туди їде ще й кішка моєї свекрухи?! Я мріяла про камін і тишу, а натомість отримала переноску з шерстю і запахом
– Ми витратили 12 000 гривень на оренду котеджу в Карпатах, а тепер туди
«Це ж тільки на кілька днів», — сказала свекруха і впустила родичів у наш дім. Але вони залишили по собі більше, ніж запах кави й сліди на дзеркалі
«Це ж тільки на кілька днів», — сказала свекруха і впустила родичів у наш
Анна надсилала 500 євро щомісяця і думала, що це компенсує 24 години на добу біля лежачого батька. І лише коли його не стало, сестра приїхала у пальті з кашеміру, з валізою на колесах і єдиним питанням: «А як ми поділимо спадок?» Я дивлюся на неї – і раптом розумію, що відповідь буде зовсім не про квадратні метри
Анна надсилала 500 євро щомісяця і думала, що це компенсує 24 години на добу
Я ділила 1 500 гривень на тиждень між їжею, проїздом і дітьми, а чоловік купив машинку з дистанційним керуванням за 3 800 — «щоб розслабитися». І тільки потім я зрозуміла, що ця машинка — це не просто покупка, а частина життя, в яке мене ніколи не запрошували
Я ділила 1 500 гривень на тиждень між їжею, проїздом і дітьми, а чоловік
– Олесю, це ж твої батьки, довірся їм, – казав чоловік, коли вони втрьох вирішили, на що піде моя премія $1 500. А я стояла мовчки, бо мені залишили лише обгортку від рішення
– Олесю, це ж твої батьки, довірся їм, – казав чоловік, коли вони втрьох
– Юлю, ми не просимо, але якщо можеш – хоча б 1 000 на комуналку, бо Сергій трохи… затримався. Затримався – це так брат називає своє трирічне лежання на дивані
– Юлю, ми не просимо, але якщо можеш – хоча б 1 000 на
– Ваша іпотека закрита, – сказали мені в банку, і я ледь не впустила слухавку. Свекруха переказала 342 000 гривень – без слова, без дзвінка, ніби купила моє мовчання. Ох, і я мовчала, але не надовго
– Ваша іпотека закрита, – сказали мені в банку, і я ледь не впустила
Я лізла на табуретку, щоб дістати стару постіль із шафи, а знайшла спаковану валізу й квитки до Туреччини – на двох. Один з них на ім’я мого чоловіка, а другий – не мій!
Я лізла на табуретку, щоб дістати стару постіль із шафи, а знайшла спаковану валізу
Після похорону чоловіка донька спитала: “Ти впораєшся сама, мамо?” – і зникла на роки. А я досі відповідаю їй подумки, кожен день, розмішуючи цукор у тиші
Після похорону чоловіка донька спитала: “Ти впораєшся сама, мамо?” – і зникла на роки.

You cannot copy content of this page