iBilingua

Мені це рішення далося дуже складно, повірте. Але я вирішила не спілкуватися зі своєю рідною дорослою дочкою. Злата вже 10 років живе в Чехії. в Празі. Я жила в Україні, а це вже три місяці, як я переїхала теж в Прагу, але поселилася окремо. Я ще не адаптувалася у новій країні, мені не просто. Звертаюся до донечки, а вона допомагає дуже знехотя. Допоможе, але перед цим скаже, що її втомило зі мною няньчитися. Або не відповідає взагалі. Після цієї останньої розмови я заблокувала дочку скрізь, де тільки можна

Мені це рішення далося дуже складно, повірте. Але я вирішила не спілкуватися зі своєю

життєві історії 0

Степан все своєю дочкою вихвалявся. І в школі відмінниця і в університет вступила. Ну золота дитина, не те, що наша Галинка. А недавно ми в них в гостях були. За столом десять хвилин, годину, дві, а за дочку ні пів слова. Прийшлось самому цю тему підіймати, але Степан від відповіді втік під приводом – подати гаряче. А через пару днів зайшла я в магазин “копієчку” і все сама зрозуміла. Так, пишатися тут немає чим!

Степан все своєю дочкою вихвалявся. І в школі відмінниця і в університет вступила. Ну

життєві історії 0

То як в нас кожного дня вечеряти, то нічого, так має бути. А як онучкам по морозиву купити, та ви що, це ж так дорого. Ось після цього дня, як Олександра Василівна “вигуляла” дівчаток в “дорогому” парку і купила одне морозиво на двох, я набралася сміливості і прикрила “доброчинну лавочку” у вигляді вечері в нас дома кожнісінького дня. Чоловік став на мою сторону, а ось свекруха вирішила поображатися. Ну звісно, вона ж краще за ці гроші на додатковий масаж запишеться

То як в нас кожного дня вечеряти, то нічого, так має бути. А як

життєві історії 0

Мені скоро 40 років, маю чудову родину: чоловіка, трьох діток, у нас квартира з ремонтом і дві машини – у мене й Данила. Я завжди була упевнена в чоловіку і в своїй привабливості, тому нічого особливого не робила зі своєю зовнішністю – все природнє, лиш базовий догляд. І ось це сталося. Уперше я це помітила ще років три в Єгипті на відпочинку, а потім влітку на вулиці, біля річки, що просто чоловік дивиться на молодих жінок. Просто дивиться, ніяких приводів для ревнощів мій Данило мені не давав. Але тим не менше, моє спостереження змусило мене замислитися. Адже я не молодію, все таки мама трьох діток, хоча доволі струнка і гарна. У мене були збереження деякі, та й зарплату маю більше менш нормальну. От і сказала чоловіку

Мені скоро 40 років, маю чудову родину: чоловіка, трьох діток, у нас квартира з

життєві історії 0

Мені не треба ваших огірків. Я собі куплю, як треба буде, – сказала зверхньо невістка. Я вірю, що вона купить, але шкода моєї праці. На городі купу насінників, бо такого збирача огірків, як моя невістка, ще пошукати потрібно. Ось і виручили діти. Раз в п’ять років кудись вибрались, і то ніякої підтримки. Я вже сказала, що якщо і закручу пару банок на зиму, то тільки собі з чоловіком. А невістка нехай купляє, раз має зайві гроші

Невістка жодної банки огірків не законсервувала. Сказала, що трохи сусідам пороздавала, а трохи родичам.

життєві історії 0

Маму чоловіка ми забрали до себе, бо до останнього надіялися, що вона перепише на сина квартиру. Та не тут то було. Сестра мого Миколи, яка живе в Рахові, і маму вже багато років не провідувала, все організувала за нас. Вона цю квартиру вже здала в оренду і отримує на карту гроші. Аргументує Олена це тим, що в свій час батьки Миколі допомогли з квартирою, в якій ми живемо, а їй нічим. Ніби по-чесному. І ось тепер в мене виникає питання: Хто має доглядати за мамою? Може її, якось в той Рахів перевезти?

Маму чоловіка ми забрали до себе, бо до останнього надіялися, що вона перепише на

життєві історії 0

Мама, пропрацювавши в Італії пів життя, повернулася в село, де будинок зовсім не готовий до життя. Вона змушена носити з криниці воду відрами. А все через те, що мій брат не має ні стиду ні совісті. – Тобі ж мама квартиру купила? Купила! Ось і я маю на таке право, – сказав Богдан. Просто всі гроші, які мама складала на квартиру в районі, вона віддала після розлучення сину, бо одного дня той, не послухавши нікого, робив своє

– Ти ж квартиру за мамині гроші купила! То чому я повинен жити інакше,

життєві історії 0

Було було, такого ще не було. Є у мене приятелька Аліна, давно дружимо. Та от чи спілкуватися з нею тепер – гадки не маю. Був у неї днями день народження, запросила вона і мене з чоловіком. Ми з Тарасом довго вибирали їй подарунок, я зазвичай морочуся з цим, бо люблю зробити приємне. Але тут я знала, що подругу найбільше порадує. Поїхали ми в Брокард і взяли Аліні там сертифікат на 5 тисяч гривень, ну і плюс розкішний букет. А ще подруга попросила мене в цей день приїхати раніше, допомогти їй накрити на стіл. Ну добре, погодилися. Приїхали за годину до призначеного часу, а вона ще в піжамі, і в неї гостює ще одна її подруга з сином, вийшла теж сонна. А гості за годину прийдуть, нічого не готове від слова взагалі! А гостей – мамо рідна

Слухайте, було було, такого ще не було. Є у мене приятелька Аліна, давно дружимо.

життєві історії 0

Дитину Насті від першого шлюбу ми то з чоловіком прийняли. Няньчилися з Денисом, як з рідним. Але коли справа дійшла до іпотеки, і що наш Олег сам все виплачувати буде, мені стало не по собі. – Мамо, ну яке розлучення? Ми з Настею будемо до останнього подиху разом. – Ага останнього. Це ти так думаєш. – Дорога невісточко, ти коли перший раз заміж виходила, думала про розлучення? Ну звісно ні! – З того всього Настя взяла дитя і вийшла на вулицю. Колись син зрозуміє моє занепокоєння, але пізно буде!

Дитину Насті від першого шлюбу ми то з чоловіком прийняли. Няньчилися з Денисом, як

життєві історії 0

Я б вас в гості закликала, але мені так незручно, бо ремонти в квартирі не робилися вже дуже давно, – каже нам свекруха, починаючи з того дня, як тільки ми з Дмитром відгуляли весілля. А як тільки ми з чоловіком заговорили за відпочинок за Києвом, де є і басейни і різні СПА процедури, та почала тиснути на жалість. – Ой, ну хто в такий час по відпочинках їздить? Краще ці гроші, синок, нам віддайте з татом і ми ремонт зробимо. Колись ця квартира ж вам дістанеться, – каже Ірина Федорівна, якій ще навіть шістдесяти немає

– Я б вас в гості закликала, але мені так незручно, бо ремонти в