Я навіть не знаю, чи варто мені далі обдаровувати свекруху. Цими вихідними ми поїхали до мами чоловіка в село, подихати повітрям та щось допомогти по господарству, і не впізнала подаровані мною раніше речі. Постіль потемніла, сукню міль поїла в шафі – я заглянула, бо цікаво ж було. Купила якось весною Поліні Михайлівні костюм за 3000 гривень – вона кофту ні разу не вдягла, а штани одягає під халати і заношує. Свекруха у мене чудова людина, тому мені й хочеться якось покращити її життя, хоч чоловік і каже, що мама до такого не звикла. Вона вже у віці. Поліні Михайлівні, 65 років, живе в селі. Знаєте, я осиротіла в 11 років, росла в інтернаті, тому свекри мені наче за батьків, хочеться для них щось хороше робити
Я навіть не знаю, чи варто мені далі обдаровувати свекруху. Цими вихідними ми поїхали
Місяць тому Орест відгуляв з новою дівчиною шикарне весілля, на яке були запрошені і ми з чоловіком і дітьми. Я не знаю, чи знала про це Оксана, але ми їй нічого не говорили. На святкуванні хтось з друзів зробив спільне фото з молодятами і виклав у мережу. Після цього Оксана на нас сильно образилася, бо як то так, ми пішли до Ореста, а не плакали в той день у подушку з нею. Але найгірше те, що коли за два тижні ми запросили Оксану на святкування дня народження її похресниці, вона нам відмовила
– Оксано, а як ти собі це уявляла, що ми не підемо на весілля
Мама за чашечкою кави почала мене розпитувати, скільки грошей я заробляю, скільки витрачаю на оренду і таке інше. Я ж довіряв їй, і був впевнений, що все це залишиться між нами. Але ні. Я йшов до сільського магазину за хлібом, як на порозі мене зустріла тітка Люба. – Івасику, батьки для тебе старалися, таку хату вибудували, ремонти зробили, а ти чужому дяді за оренду такі гроші платиш? – Я і слова не промовив, як з-за прилавка її розмову доповнила продавчиня, тітка Оля
Я дивуюся тату, тому що він стільки років живе з мамою і мовчить через
Ой, ну дивно все ж таки. Мій син так довго вибирав собі дівчину. Я думала, це буде не знати яка краля, а ти звичайнісінька дівчина, яких на вулицях повно, – сказала мені на прощання мама мого хлопця. Мені було неприємно це чути, але я нічого не сказала Кирилу. І лише після чергового візиту батьків я зрозуміла, що насправді криється в їх сімейці. – Ми цей будинок з чоловіком будували для єдиного сина. Якщо хочеш стати його дружиною, то маєш змиритися з тим, що жити всі ми будемо під одним дахом
Я зустрічалася з Кирилом три роки. Уже після першого візиту до його батьків я
В Іспанії я вже три роки і маю тут коханого чоловіка. Ось тільки у нього є родина, але дружина старша навіть за нього, діти у них виросли і кохання між ними вже нема давно. Анхель допоміг мені тут влаштуватися, орендував для мене й дитини житло, з роботою також поміг. Весь свій вільний час він проводить саме зі мною, ми іноді подорожуємо чи відпочиваємо разом. І ось зараз я вже на 4 місяці, дитину Анхель хотів. І тут з’ясовується, що дружина його взагалі не знає про нас нічогісінько
В Іспанії я вже три роки і маю тут коханого чоловіка. Ось тільки у
Я про щось подібне здогадувалася – не дарма ж ці переписки Михайло мій час від часу з нею веде. Але вчора за вечерею чоловік нарешті довірився мені і розповів, як все насправді. Я вдячна йому за пояснення і довіру. Але чекати 10 років! Це ж треба! А може, вона так і дочекається? Що мені тепер думати? І собі завести “запасний аеродром” у 35 років? Як мені на це реагувати? Вона так до пенсії писатиме? Він її е блокує, б жаліє. Вона незаміжня, без дітей, самотня. Живе в нашому місті, але на іншому кінці. Михайло каже, що в реальному житті вони не бачилися вже років 7
Я про щось подібне здогадувалася – не дарма ж ці переписки Михайло мій час
Я не знаю, чи так правильно буде вчинити, але мені так підказує душа. Мені вже 68 років і маю право її слухати. На заробітки у Францію я поїхала 30 років тому, аби виростити трьох дітей. Бо чоловік заробляв вчителем у музичній школі копійки, а я втомилася крутитися на трьох роботах у якійсь дрібній торгівлі. Дітей я все одно мало бачила, але все одно не могла їм дати все, що потрібно. Поїхала я, коли вони підлітками були. Зараз у всіх квартири, машини. У чоловіка теж машина, дача, ремонт у нашій з ним квартирі, де я після повернення збиралася з ним доживати. Але мої плани змінилися
Я не знаю, чи так правильно буде вчинити, але мені так підказує душа. Мені
Свекруха й чоловік мене просто умовляли тоді, 10 років тому, їхати працювати в Іспанію. Чоловіка скоротили, свекруха допомагає мені з меншою дитиною, а зарплата на моїй роботі копійчана. І тут мене подруга кличе працювати прибиральницею в готелі в Мадриді! Яке щастя! Мені якось треба було жити і утримувати родину в Україні: чоловіка і двох діток, моїх батьків і навіть молодшу сестру. Приїздила я додому раз на рік, частіше е виходило. Дочка вийшла заміж ще тоді, коли я була в Іспанії. Сину купила квартиру. Хочу розповісти їм, що більше не буду допомагати грошима, що подаю на розлучення і їду назад  Мадрид вже жити для себе. Розповісти, що там у мене маленька донечка 3-річна і нове кохання
Свекруха й чоловік мене просто умовляли тоді, 10 років тому, їхати працювати в Іспанію.
У мене очі на лоба вище і вище – пішла називається прогулятися зі свекрухою, яка до нас в Київ на тиждень приїхала в гості. Я навіть не знаю що тепер робити, у мене на карточці було 30 тисяч гривень, а тепер – 5. Зате у Майї Максимівни – спортивний костюм брендовий і кросівки та кілька футболок теж, парфуми оригінальні, зробили їй манікюр та педикюр, стрижку. Просити чоловіка компенсувати мені ці витрати? Я ж не думала, що його мама вирішила за мій рахунок одягтися і привести себе до ладу
Ми з чоловіком і двома дітьми живемо у Києві. Ми тут навчалися, познайомились і
Хочу якось придумати і поставити у квартирі невістки камеру. Бо це все дуже підозріло. Ну от самі посудіть: хіба нормально, коли жінці подобається жити самій з дитиною? Так вона і заявила моєму синові, який весь час у командировках, аби забезпечити родину! Він у мене прораб, працює в Києві, а ми живемо в Чернівцях. Дома Богдан буває не часто 
Хочу якось придумати і поставити у квартирі невістки камеру. Бо це все дуже підозріло,

You cannot copy content of this page