життєві історії 0
До народження Макарчика свекруха Зоя Ігнатівна заходила до нам майже не щодня, чаювала зі мною, любила потеревеніти по-жіночому про життя, роботу, ціни, погоду, таких-сяких-чоловікові. І в одну мить, коли народився мій син, свекруха до нас перестала ходити, а коли й заглядала на кілька хвилин, то ніколи не брала його на руки, не гралася з малим. Зараз Макарчику вже три рочки, а вона ніколи його не відвідає, не купить подарунок. Каже, щоб зверталися у разі потреби, але відгукується на якісь наші прохання з небажанням. Коли пару разів залишала дитину в неї на годинку, то вона його чіпсами всякими годує, руки не миє перед їжею, синочок брудний і мокрий повертається
До народження Макарчика свекруха Зоя Ігнатівна заходила до нам майже не щодня, чаювала зі
життєві історії 0
Мама мене виховувала з шести років одна. Тато аліменти платив, але через раз, тому маму я не бачила, оскільки щоб нас обох прокормити, їй доводилося важко працювати вдень і вночі. Я ж думала мені скучно, бо в мене немає ні брата ні сестри, але все геть не так. Життя мами показало те, що я не готова до таких випробувань, а тому й до дітей!
Мама мене виховувала з шести років одна. Тато аліменти платив, але через раз, тому
життєві історії 0
Рік тому ми переїхали в свою квартиру і моя дружина сильно змінилася. Іванка зациклена на прибиранні. В нас і в орендованій чисто було, але в своїй це переходить усі межі. Ми з Улянкою йшли на вулицю, як щось її почало колоти у взутті. Дочка ж роззулася і перевернула кросівок, звідки вилетів камінчик. Ви собі не уявляєте, яку “бурю” закотила моя дружина. Бо ми нічого не робимо, а лише смітимо. А після почалось і те, що я не маю права щось приготувати на власній кухні, бо все в жиру. Улюблені всіма пиріжки стали – проблемою!
Ми з дружиною пів життя по орендованих моталися, і нарешті рік тому ми заїхали
життєві історії 0
Це було щось з чимось. Я вдруге вийшла заміж оце недавно, з дитиною від першого шлюбу. Чоловік у мене дуже хороший, ми зустрічалися пів року і вирішили розписатися. Мама мого Тараса живе в маленькому райцентрі, з нашого міста їхати півгодини. Ми з Тарасом  до Ірини Тимофіївни кілька разів їздили, але не часто – працюємо обоє, у сина спорт навіть у суботу. Але в цілому мама чоловіка здалася мені приємною жінкою. У Тараса також є молодша сестра, вона розлучена, має трьох дітей і живе в одному місті з мамою. Гнулася я пів дня на огороді, а потім наліпили гори, але все забрала зовиця
Знаєте, це було щось з чимось, і більше я до своєї новоспеченої свекруні не
життєві історії 0
Так вийшло, що на деякий час до нас переїхала жити моя свекруха. Мені вже за сорок, і самі розумієте, що ґаздувати в домі я звикла одна. Та річ навіть не в цьому. Наш з Орестом син не дуже любить читати, але загалом в школі він відмінник. “Ой, шкода, що ти не вдався в свого тата, той без книжки життя не уявляв. Ти, певно, в мамку пішов, на жаль”. “А скажіть мені, чого ваш син в тому житті доробився? Та якби не я, ми б досі на орендованій жили”. Ту аж перетрусило всю!
Так вийшло, що на деякий час до нас переїхала жити моя свекруха. Мені вже
життєві історії 0
Так вийшло, що у свої 20 років я і моя родина маємо відмовляти собі багато в чому і утримувати бабусю. Ну куди це годиться? Я студентка, є брат, теж студент першого курсу вишу. Живемо у Вінниці. Але треба розповісти все спочатку, щоб ви зрозуміли мою проблему і змогли щось порадити. Дідуся по батьковій лінії не стало 12 років тому, з того часу бабуся живе з нами. На місяць на неї йде щонайменше 10 тисяч гривень, що є суттєвою частиною загальної зарплати нашої сім’ї
Так вийшло, що у свої 20 років я і моя родина маємо відмовляти собі
життєві історії 0
Я подзвонила до невістки, бо скоро в онучки день народження. Я хотіла, щоб та мені з подарунком щось підказала. Хочеться, щоб щось цікаве і дитині запам’яталося. Але Оленка відповіла, що зараз дітям подарунки не потрібні, а треба гроші. Я ж розумію, що в сина зараз не все гаразд і іпотека ця вимотує, але невістка замість того, щоб самій кудись влаштуватися, виклянчує гроші в мене. Чесно, мені б навіть соромно було таке казати на її місці. Здорова жінка, сидить з дитиною дома, рахує копійки чоловіка і на мій гаманець заглядає
Я не уявляю, як можна жити від зарплати до зарплати чоловіка, і нічого з
життєві історії 0
Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не давати! Мене звуть Антоніна. У нас молода родина: чоловік Ігор, я і дитина, дівчинка, півроку. У шлюбі ми вже три роки. Але я не люблю батьків чоловіка і є на те поважна причина, щиро вам кажу. Мені не подобається їхнє ставлення до чоловіка і взагалі до нашої родини. Свекри мають двох дітей, це мій чоловік і його сестра, теж заміжня і у неї 2 дітей. Я у декретній відпустці і не працюю наразі – це ж нормально, що жінка не працює, якщо дитині пів рочку. Платять мало, щоб утримувати дитину, самі знаєте – 800 гривень з копійками. Добре, що Ігор більш менш нормально заробляє, щоб утримувати сім’ю. Але на розваги, відпочинок, хорошу дорогу їжу грошей не вистачає. У зовиці є свій приватний будинок, і 2 машини. Обидві добрі, на ходу. У батьків чоловіка теж 2 машини, одну з яких подарував мій чоловік, коли ми ще зустрічалися. Батьки живуть у селі. Свекор заробляє дуже добре для села. Більше, ніж мій чоловік. Свекруха теж працює. Вони живуть з бабусею, мамою свекра. Вона отримує велику пенсію, яку вони в неї забирають. Вони завжди беруть все найдешевше, зайвий раз не витрачають гроші, Навіть воду заощаджують миють у тазі посуд, їм так подобається жити. Нехай. Я просто дивуюсь. Але при цьому мені дуже прикро. Чому вони, маючи велику кількість грошей, не купили синові ні машину ні квартиру? Говорять: ти самостійний і сам маєш досягти всього. У них багато курей, гусей. Яйця дають нам дуже рідко. Ігорю на день народження шкарпетки його мама дарує. На ювілей лише 3 тисячі подарувала
Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не
життєві історії 0
Після двох років, як то кажуть, життя для себе, Назар і Ліза задумалися про дітей. Це були не тільки їхні мрії, я теж давно вже хотіла стати бабусею, але ніколи не підштовхувала своїх дітей до такого рішення. Проте, наші надії на малюка не збулися. Шість років минуло, і все ще немає радості бути бабусею. Лікарі лише розводять руками. А недавно я таки розкрутила Лізу на серйозну розмову. Тепер шукаю святі місця, щоб все це замолити!
Я завжди була пильною матір’ю, старалася бути поруч зі своєю донькою, Лізою, на кожному
життєві історії 0
Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому хочу її розповісти і попросити поради. Мій син одружився з жінкою, яка мала від попереднього шлюбу вже двох дітей. І двоє у них народилися спільних – мої рідні онуки Рома і Василинка. Я онуків не ділила. А потім не стало мого сина, але Віка продовжує мені привозити всіх дітей на вихідні, думаю, що влаштовує своє особисте життя. Та я й не проти була. Просто у мене пенсія малувата, а дітей годувати треба
Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер

You cannot copy content of this page