iBilingua

Миколо, це такий жарт?, – сказав Вадим до брата, – Невже ти не можеш знайти собі свою дівчину? Тобі легше підібрати її після мене?, – все це було неприємно слухати, але Микола відстояв наше кохання перед братом і не тільки. Батьки, що з моєї сторони, що з іншої, були спантеличені новиною, яку ми їм оголосили. І ось з цього часу минуло вісім років. Скажу відразу ж, я ні про що не шкодую, хоча шлях до кохання наш був тернистим

Я була закохана по вуха. Вадим був моїм світлом у житті, і як я

життєві історії 0

Їй-богу, ти робиш дітям ведмежу послугу. Вони в тебе геть не самостійні на свій вік. Нехай іноді забудуть книжку чи зошит. Як вони інакше навчаться?, – сказала мені подруга і я задумалася. Але минуло декілька днів і я зрозуміла, що таки наші з Дмитром діти мають нарешті подорослішати, бо я просто не зможу так опікуватися ними, бо дізналася щось несподіване. Я чекаю п’яту дитину, і в своєму віці я точно не буду на побігеньках у вже дорослих дітей школярів

Шкільний рік для мене з чотирма дітьми – це, ну дуже важко. Однак цього

життєві історії 0

З 10 років я переважно жила у бабусі. Мама працювала, вела нормальне здорове життя. Просто не любила мене. Коли мені виповнилося 16 років, мама перестала купувати мені одяг і пояснила це тим, що час уже заробляти самій. В ті часи я взимку в мінус 10 ходила в легенькій осінні вітровці, а під неї одягала кілька светрів. Минуло багато років. Свекри стали мені за батьків, я вже давно мама. Тільки я й була всі ці роки поряд із бабусею. Але я чудово розумію, чому намалювалася мама. Заповіт бабуся зробила на мене. А мама каже, щоб бабуся терміново їхала і переробляла його не неї. Ми з чоловіком і двома дітьми живемо на орендованій квартирі, платимо за неї 13 тисяч гривень з комуналкою

Жили ми з мамою. Батько пішов від неї, коли мені було три роки, і

життєві історії 0

Всі свої чотири хати в нашому селі ми з чоловіком вирішили переписати на старшу дочку, бо у неї четверо дітей. Вони з чоловіком продовжують наш рід, приїжджають до нас допомагати, садять і копають з нами картоплю, як ось і в минулу суботу. А менша з чоловіком приїхала чай в саду пити, шашлики їсти і в Десні купатися. А про дітей вони й не думають

Я навіть не знаю, як у нас з чоловіком виросли такі різні діти. Розповім

життєві історії 0

Я й не знаю, як Наталочку витягнути з цього всього. Поїхали ми на тиждень до дочки й зятя в село, і я тепер за голову хапаюся. Я відпочатку не хотіла, щоб вона туди їхала з двома вищими освітами! Знайшли дармовий варіант – вона там їх усіх обслуговує. З днів, що ми у них побули – ні дня без гостей, які їдять, ночують, а моя Наталочка навколо всієї цієї сімейки скаче з тарілками

Я й не знаю, як Наталочку витягнути з цього всього. І дуже хочу почути

життєві історії 0

В суботу я підмітала перед будинком, як вийшла сусідка і каже: “Мені теж би здалося навести на подвір’ї порядок, але геть не вистачає на це часу. Площа навколо будинку велика, а в мене лише дві руки”. Мене її слова розсмішили, бо найважче, що Галина робить своїми руками, це підіймає ложку з борщем. Сусіди косять траву раз на рік. Їм легше витоптати собі стежечку від воріт до хати. А про лайфхак з прасування одягу я взагалі мовчу. Це ж треба було до такого додуматися

Я ніколи не лінувалася, особливо по господарству. Я люблю щоб в будинку було чисто,

життєві історії 0

Світлано, подаруй чоловіку дитину і сиди собі дома, – повторювала, як мама так і я. Але сестра і слухати нічого не хотіла, їй таке життя подобалося. – Іван каже, що вже має діти, і я можу розслабитися! – А ти? Ти не хочеш мамою стати? Час біжить! – Але Світлану ці думки, на жаль, не бентежили. П’ять років вони в такому дусі прожили і Іван цей подав на розлучення і виставив Світлану за двері. Сам він повернувся до дружини, бо зрозумів, що вона краща

– А чого тепер плакати, Світлано? Ми ж з мамою скільки тобі говорили, не

життєві історії 0

Приїжджає свекруха до нас не на день, і не на два, а мінімум тиждень. Всі мої страви не корисні і не смачні. – Людмило Іванівно, ходіть зі мною на кухню, і покажете, як потрібно на вашу думку борщ варити, – кажу я свекрусі. – Та я в гостях, Наталю. Дай мені з тим спокій. Я дома готую, а у вас хочу відпочити з тою справою. А останній раз вчепилася з тими серветками, які вона на першу річницю шлюбу подарувала. Та я їх викинула, бо тепер таке не в моді. Я зробила вигляд, що шукаю їх в шафі, а та так стояла і передивлялася, що ще в нас в шафі є і чи гарно вискладане

– Наталю, а де ці серветки на стіл, які я вам з Дмитром на

життєві історії 0

Свекруха чуть не з перших днів сказала нам платити пів на пів комунальні. Але я вважаю, що все це не чесно. Нас з чоловіком більше в квартирі немає, ніж є. Віра Гаврилівна дуже любить прати вручну, хоча в нас є пральна машинка. Коли б я додому не прийшла, вона хлюпається в тій воді, а плати порівну. А ще свекруха каже, що справедливо буде, якщо ми повністю будемо купувати продукти, бо вона готує, а ми ні, і вона одна, а нас двоє. Але ж Віра Гаврилівна сама сказала, щоб до кухні я не лізла

Пів року ми живемо з чоловіком у квартирі його мами, а я вже не

життєві історії 0

Окрім того, що чоловік кожного місяця переводить мамі кругленьку суму, так ми ще повністю оплачуємо всі її забаганки. Як не море в Туреччині, то відпочинок в Карпатах. – Я ж не просто так у вас вимагаю гроші. Колись моя квартира вам у спадок дістанеться. Тож мусите мені догоджати. – Але це виходить, що нам той спадок на голову не впаде, а ми просто викупимо у свекрухи цю квартиру, бо гроші замість того, щоб йшли в нашу сім’ю і дітей, йдуть до свекрухи, яка не звикла собі ні в чому відмовляти. Але в мене є одна ідейка, як цю “лавочку” прикрити

– Та в мене також є мама і тато, на відміну від тебе, який