iBilingua

Мені не одні казали, що я сама винна у такій поведінці сина, бо сама його так виховала. Але я не могла інакше. Артур в мене єдина дитина. В школі я його “відмазувала”, як тільки могла і коли тільки треба. Не раз його однокласники просили в нього вибачення, навіть тоді, коли були не винні. І ось дійшло до того, що від мене пішов другий чоловік, якого я кохала. А син таке влаштував, що хоч вовком вий

Мені не одні казали, що я сама винна у такій поведінці сина, бо сама

життєві історії 0

Через дочку маю великі проблеми. 7 років тому Соломія, прикриваючись тим, ніби в образі на мене за розлучення з її невдахою-батьком, чкурнула закордон. У мене є свій квітковий магазин і кілька яток на ринках по місту. І я думаю розширюватись. І мені потрібна Соломія. Минуло вже сім років. З надійних джерел мені відомо, що їй дуже важко в Румунії: принца на білому коні вона не знайшла, натомість зустріла там українця, народила дитину, а він її покинув. Стандартна історія: зробив дитину – і лови вітра в полі. Перспектив у неї нуль. Це диво, що я тут стала на ноги. А вона там, та ще й з дитиною. І я захотіла спробувати вмовити Солю приїхати додому. Я навіть могла б купити їй квартирку, їй і онучці Міланці, та їй це не треба. А от батько, який на себе вже не схожий і нічогісінько не має – їм потрібен. Всі, крім матері

Через дочку маю великі проблеми. 7 років тому Соломія, прикриваючись тим, ніби в образі

життєві історії 0

Після переїзду в нашу нову квартиру чоловіка немов підмінили. Він зовсім перестав виходити зі мною гуляти, а всі розмови завершувалися бурею. Остання відбулася буквально днями. День Валентина був звичайним робочим днем і вийшло так, що після роботи я заговорилася з колегою, тож коли пішла на маршрутку, зовсім трішки на неї не встигла. Наступний автобус приїхав тільки через годину. Того вечора я ночувати пішла до подруги

Ми з чоловіком Антоном вже більше 10 років разом і все життя скиталися по

життєві історії 0

В 16 років я зрозуміла, що не можу бути перебувати вдома. Я переїхала з хлопцем на орендовану квартиру, але ми розбіглися через два роки. Я почала працювати, вчити французьку і в 25 поїхала у Францію. Батьки й знати мене не хотіли, сказали, щоб я дорогу додому забула. Зараз втратили дім, мені подруга сказала, живуть в селищі як переселенці, стали бідними. Я можу допомагати чи забрати, але чи треба? Вони ж від мене давно відмовилися, а сестра вийшла заміж, народила четверо дітей і їй не до батьків

Я народилася на Харківщині. Нас в родині дві сестри, я старша за Олю на

життєві історії 0

Я дуже любила мою свекруху і Тетяна Павлівна мене повністю влаштовувала, поки вона жила в Ізраїлі, працювала там і допомагала нам трохи фінансово. А це взяла і приїхала! В країні таке твориться, а їй додому захотілося! А у нас тут дитинка якраз народилася. І скажу одразу – що мама чоловіка виявилася людиною настільки самозакоханою, що просто не передати словами!Знала б я це раніше – поводилася б по-іншому. А тепер навіть не знаю, що й робити. Напевно, доведеться побити з нею горщика. Коли ми з Данею одружилися, його мама на той час працювала й жита в Ізраїлі, вона була там нянею шістьох дітей в одній родині

Я дуже любила мою свекруху і Тетяна Павлівна мене повністю влаштовувала, поки вона жила

життєві історії 0

Та якби не Іван, Леся б пропала в тому селі, роботящий він чоловік. Шкода, що моя сестра так з ним вчинила. Романтики їй захотілося. Ну не кожен чоловік на таке здатний. Іван з того всього і подався на ті заробітки, щоб ті чуда не бачити, а коли повернувся, то мав надію, що дружина одумається, але Леся пішла на рішучий крок. Ну звісно, а що інакше, в неї ж вже інший був. Підказує мені моє серце, що варто сестру таки направити в правильне русло

Та якби не Іван, Леся б пропала в тому селі, роботящий він чоловік. Шкода,

життєві історії 0

Я розлучилась в 34. Син вже дорослий, бо рано я його на світ привела. Ось я й задумалася, що в мене все життя попереду. В той час на моєму шляху й появився Антон. Єдиний нюанс, йому лише 22. Вже за два тижні ми жили разом. Я догоджала коханому, як вже досвідчена господиня. І варила і пекла, але все щось йому було не так. “Моя мама борщ смачніший готує!” Так тривало деякий час і лише згодом я зрозуміла, в чому ж насправді криється причина

Я розлучилась в 34. Син вже дорослий, бо рано я його на світ привела.

життєві історії 0

Моя донька розійшлася з хлопцем з яким зустрічалася майже 5 років. А ось нині, на день святого Валентина, я вперше за довгий час побачила її усміхненою, вона збиралася на побачення, але з ким казати не хотіла. Пізно ввечері Марія повернулася з великим букетом троянд, а на руці красувалася каблучка. Виявилося, що це її зрадливий Павло вирішив таким способом повернути втрачене. Я промовчала, хоча скажу відверто, тепер про це шкодую

Моя донька Марія вже зовсім виросла. Ніби й щойно міняла їй підгузки, а ось

життєві історії 0

Після “останньої краплі” я дала сину і невістці два дні, щоб забиралися з моєї квартири. Правда, з’їхали вони того ж дня, хоч тут совість мали. Ну де таке бачено. Я їх пожаліла, приютила, а вони на голову лізуть. “Мамо, Олечка ж працює важко! Ти на пенсії, невже тобі важко прибратись після нас і їсти наварити?”. Ви знаєте, мені не важко, але це вже занадто. Вже який день від них ні слуху ні духу. Та я не хвилююся, хай що хочуть роблять, тільки мене не чіпають

Після “останньої краплі” я дала сину і невістці два дні, щоб забиралися з моєї

життєві історії 0

Звичайно, що моє терпіння не резинове! В той вечір воно луснуло, як мильна бульбашка, і я висловила невістці Каті все, що накипіло. Хочу розповісти вам, читачі, свою сімейну історію, і дуже сподіваюся на підтримку й поради. Я з Вінниці, давно розлучена. Артем добре вчився, розумний хлопець. А на ділі – невдаха. І ось настав момент, коли Артем привів у будинок наречену. Наше знайомство з Катериною було досить стриманим. Я ж старалася, ростила свою єдину дитину не для першої зустрічної спідниці. Хотілося б, щоби дівчина відповідала моїм очікуванням хоча б на вигляд. А тут я бачу якусь бідолаху. Волосся незрозумілого мені відтінку, фігури немає, навіть очі – і ті якесь невдале поєднання жовтого та зеленого. Невістка називала мене мамою, хоча в мене за паспортом одна дитина. Прийдеш додому і чуєш цей запах із кухні. Щось смажене, тушковане. Весь одяг пропах цим куховарством. А що, Катюша ж у нас господиня хоч куди. Готує як уміє і на цілу роту одразу. І хто б його тільки поїдав усе? Скільки у смітник летить, а грошей зайвих у них немає, ще й у мене позичають

Звичайно, що моє терпіння не резинове! В той вечір воно луснуло, як мильна бульбашка,