iBilingua

Година розмови по телефону, 4 години спілкування наживо раз на місяць. Більше не можна. Це мої стосунки з рідною мамою. Якось мама без попередження примчала. Вона викинула половину моїх запасів їжі, за наявності нормального засобу для прання помножила на нуль два шматки дорогого мила, перучи постільну вручну. Ту, яку чоловік приготував на ганчірки для гаража. Я тоді остаточно для себе зрозуміла: все, годі! І виставила її на таксі додому просто вночі. Днями моя мама знову вчудила. Поїхала я з дітьми на цілий день на захід, мама вдома у нас сама залишалася (через ряд обставин тимчасово разом живемо). Повертаємося, а мама й каже з задоволеним виглядом: – А я таку справу корисну зробила! Соломійкину коробку перебрала і все сміття звідти викинула!

Година розмови по телефону, 4 години спілкування наживо раз на місяць. Більше не можна.

життєві історії 0

Найбільше мене зачепило не те, що мама викинула мої камінчики з Червоного моря, а те, що вона віднесла на смітник пакет з речами дітей, які я зберегла на згадку. Сорочечку дочки, яку я шила вручну 16 років тому, шапочку, в якій син був схожий на ведмежа. Мама давно говорила, що треба переклеїти шпалери у мене на кухні. Так, треба, я сама збиралася і вже купила шпалери. І ось поки мене з меншими дітьми не було, вона надіслала мені світлину з уже переклеєними шпалерами. Вона приїжджала провідувати внучку, адже дитинка голодна, зовсім сама, і вирішила скористатися моментом. І речі заразом перекласти в мене в шафі, хоча минулого разу після конфлікту більше так не робити. Так переклала, а те, що тепер перестало поміщатися, склала в пакети зайве, значить. І на дитячих полицях порядок навела. І на кухні. І викинути якийсь мотлох вона вирішила, який тут лежить. І книжки не так стоять – поставлю, як гарно. І фіранки скрізь повісити. І стільці негарні – начеплю саморобні чохли з ганчірки

Мама не дає мені вільно зітхнути і намагається контролювати у всьому. Почалося все з

життєві історії 0

Треба сказати, що всю свою зарплату я віддавала їй. – Мамо, а ви не хочете з татом ще попрацювати? Я розумію, що вам подобається за наш рахунок снідати канапками з червоною робкою і мами завжди хороші мясо і інші якісні продукти в холодильнику, але ми вже не тягнемо вас! У нас діти, свої потреби. Та мама мене чути не хоче. Заміж я вийшла рано, у 18 років, а у 19 народила першу доньку. Мій чоловік не з нашого міста, свого житла в нього немає, от і почали жити з моїми батьками.

– Мамо, а ви не хочете з татом ще попрацювати? Я розумію, що вам

життєві історії 0

Діти розбіглися хто куди і забули про мене, свою маму, яка колись була центром Всествіту. Вони навіть вареників моїх вже не хочуть, бо більше люблять із супермаркету

Діти розбіглися хто куди і забули про мене, свою маму, яка колись була центром

життєві історії 0

У мами є ключі від моєї квартири про всяк випадок, вона сказала, що я їй і не потрібна, сама впорається. Такої допомоги я не очікувала! Коли я приїхала з роботи додому і побачила це матусене «прибирання», я так пошкодувала, що просила їх про допомогу! Краще би клінінг викликала. Всі мої мочалки, які я купила для прибирання, так і лежали не розпакованими, а мама все помила однією ганчіркою. Спочатку пилюку з меблів, а потім і підлогу. А для посуду вона наробила мені ганчірочок зі старих капронових шкарпеток, склала на умивальнику. Сестра залишилася сама в нашій спільній кімнаті, збирається виходити заміж і жити там же. Виходить, що моя частина квартири залишається їй, адже виплатити мені грошей за неї ні в сестри, ні в батьків немає. А от подруга мені радить боротися за спадщину, не дарувати сестрі частку в квартирі батьків

Я завжди мріяла про свою окрему квартиру, але в дитинстві жила в крихітній кімнаті

життєві історії 0

Як це не сумно, чекаю коли вони полинуть на небеса. Адже після них я успадкую таку суму, яка нарешті дозволить мені жити, а не виживати. Мати розраховувала, що я вивчу іноземні мови і поїду з країни, добре влаштуюсь і перевезу їх теж. Я не амбітна взагалі, люблю жити тихо, читати книжки, дивитися з мамою серіали. Готова їздити відпочивати дешево і жити в хостелах, їсти самі макарони. Тобто я зовсім невибаглива. Не люблю людей, не люблю спілкуватися з ними. Матері це не сподобалося, і мене виставили з речами за батьківський поріг. Я винаймала житло 7 років. За ці 7 років навчилася так-сяк годуватися. Потім знімне житло подорожчало, із роботою почалися проблеми

Мені 37 років, вся моя історія – це про те, як життя кроїло мене

життєві історії 0

Я щиро тішуся, що моя донечка Софія розлучилася з чоловіком нарешті! Просто на крильцях радості літаю! Ну не могла вона бути щасливою з цим Валерієм! Ну що він їй міг дати, аліментник? І хоча моїй дочці було 32 роки, мені не хотілося для неї чоловіка, який витрачатиме більшу частину грошей на своїх дітей. Та ще й у вихідні з ними зустрічатися! Але донька нічого не хотіла слухати, їй дуже хотілося заміж, кохання неземне. Але я дуже помилялася щодо свого зятя

Я щиро тішуся, що моя донечка Софія розлучилася з чоловіком нарешті! Просто на крильцях

життєві історії 0

Мене звіть Аліна, мені 28 років, киянка. Я не заміжня, і навіть серйозних стосунків у мене ще не було. І знаєте чому? Бо знайомлюся з хлопцями, але коли вони дізнаються, що я не працюю офіційно, а в’яжу іграшки і продаю через інтернет, то кавалери одразу зникають. я нікому не говорю, що живу у своїй квартирі біля Золотих воріт, подарованій батьками, а ще здаю в оренду бабусину квартиру в спальному районі, яку вона заповіла мені

Мене звіть Аліна, мені 28 років, киянка. Я не заміжня, і навіть серйозних стосунків

життєві історії 0

Я не можу мамі не допомагати. Ми ж з нею ще перед весіллям домовилися, що житимемо всі разом. Площа дозволяє, характер моєї мами також. Ну чого чужому дядькові кишені набивати, Ларисо?, – каже мені чоловік. – Так, але після весілля минуло вже чотири роки. Мені погано живеться з твоєю мамою, то чому я маю мовчати? Але до чоловіка ніби й не доходить

– Я не можу мамі не допомагати. Ми ж з нею ще перед весіллям

життєві історії 0

Вішаючи піджак Євгена в шафу я автоматично запхала руку в кишеню. Мене туди наче магнітом потягнуло, і не даремно. Там я знайшла чек з дорогого ресторану. Зі мною він завжди був економний. Найбільше, що ми могли собі дозволити, це сходити на піцу з томатним соком. А в списку оплачених страв були такі, що мені і не снилися. Це був дорогущий рибний ресторан, де вони їли устриці, яких я в очі не бачила

Вішаючи піджак Євгена в шафу я автоматично запхала руку в кишеню. Мене туди наче