iBilingua

Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють. Діти наші за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя. Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували

Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в

життєві історії 0

Ми тобі будемо гроші деякі надсилати, але на більше не розраховуй. З мамою ти будеш сидіти, бо більше нікому, – сказала сестра. – Олю, мені не гроші потрібні, хоч і вони важливі. Мені б хоч час від часу кудись відлучитися, хоч на два-три дні, щоб голова перепочила. Брат також відразу сказав, що за мамою доглядати не зможе. Ну тут все зрозуміло, він в іншій області живе, куди йому ще маму. Прийшлось викручуватись самій, благо, чоловік нічого проти не мав, і в нас квартира трикімнатна

– Ми тобі будемо гроші деякі надсилати, але на більше не розраховуй. З мамою

життєві історії 0

Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве виношу. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди була з маскою печалі і безвиході на обличчі. Причин для цього особливих і не було, просто така людина. Я думаю, що вона просто не вміла радіти життю, у всьому бачила лише негатив. Гадки не маю, що мені робити, коли мама стане старенькою і не зможе зовсім жити сама? До мене вона не поїде, сестра її не забере і теж не повернеться – у них взагалі погані стосунки. В притулок для літніх лишається?

Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні

життєві історії 0

Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити. Я розлучилася рік тому, і це було найкращим рішенням мого життя. У мене нарешті з’явився час на себе. Але раділа я не довго, адже виявилося, що і син, і колишній чоловік досі сприймають мене як безкоштовну покоївку. Раніше я жила як прислуга у своїй сім’ї. Таке ставлення саме по собі неправильне, адже я не домогосподарка, у мене є робота, я так само заробляю і приношу в будинок гроші. І я якось могла ще змиритися з тим, що чоловік мене не поважає. Але коли він спробував перетворити на хатню робітницю і нашу дочку, я зрозуміла, що треба брати ноги в руки і бігти

Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок

життєві історії 0

Батьки почали ремонт квартири, який мав тривати кілька місяців. Не вагаючись, я запропонував їм переїхати до мене. Спочатку все було чудово, але з часом виникли дрібні непорозуміння. – Артуре, тобі не здається, що ти забагато витрачаєш на електроніку?, – одного дня запитала мене мама, показуючи на новий телевізор у вітальні. – Мамо, це моя квартира, мої гроші, – спокійно відповів я. Але мама не здавалася. – Тобі слід більше економити. Ніколи не знаєш, що принесе майбутнє. Я махнув рукою. Але згодом до неї приєднався тато

Я був щасливий, що нарешті став самостійним і живу у власній квартирі. Та мій

життєві історії 0

Триндець! Ну як так? Як я могла забути про цю зміну години?, – прошепотіла я собі. Чоловік поруч зі мною засміявся. Мабуть, ми обидва одночасно зрозуміли, що вже нікуди не спішимо. – Я теж забув про зміну часу!, – сказав він мені з усмішкою. Ми вийшли біля вокзалу і оскільки в нас годинка в запасі, ми пішли на каву. З цього дня і почалась наша спільна історія. І забіжу наперед: не тільки наша!

Той ранок почався погано – я проспала, нічого не встигла, не поснідала. Крім того,

життєві історії 0

Свекруха дешево намагалася продати нам шафу, яку ми їй купили на подаровані на весілля гроші. – Сподіваюся, ти при надії, інакше незрозуміло, як ти це їси, – видала свекруха, дивлячись, як я доїдаю банку кислих солоних огірків. Коли народилася Соломійка, чоловік купив мені на допомогу посудомийну машину. Зайшли в гості його батьки. Поїли. Я почала складати посуд у машинку, а свекруха вся звелася: – А навіщо вам ця посудомийка? Таких грошей вартує! А коли працює, ще й електрика витрачається! Та ну її! Краще мили б під краном – ще ніхто від цього на небеса не полинув! Недавно на День народження подарувала пакет з її ношеними шкарпетками і ночнушками. Пояснила, що шкарпеток стало у неї забагато, а ночнушки їй стали малі і вона вирішила носити піжами. Викидати або пустити на ганчірки шкода. Тому – дарую тобі, Оленочко! – Оленко, вам гриби потрібні? Білих тут назбирали і лисичок чимало. Я відповіла, що чого ж, не завадять. Минулого тижня привозять вони зі свекром нам кілька кілограмів грибів і каже: – Я по знайомим вже більшість розпродала, а вам хорошу знижку зроблю! Довелося купувати. А ось зовсім “свіжачок”: подарували вони зі свекром Соломійці, не запитавши у нас дозволу чи поради, папугу на День народження – на 4 роки. Я наступного дня сказала Дімі відвезти пташку назад його мамі

Трохи розповім, яка людина мама чоловіка, щоб ви розуміли, як мені живеться. Мешкає Марина

життєві історії 0

Коли про це дізналася невістка, мені було непереливки. – Як ви могли?, – сердито запитала мене Віка по телефону. Я була спантеличена її реакцією. – Це було вимушене рішення, щоб вона зрозуміла, що не може так поводитись, – захищалася я. Але невістка вигукувала не своїм голосом, що я переборщила. Що вона не так виховує свою дитину. І що буде краще, якщо я більше не буду до них приходити

Мені не добре, бо вже місяць я не бачила єдиної онучки. Під час неприємної

життєві історії 0

Не знаю, чому ми цього не зробили раніше! Бо сталося диво і зараз, у свої 32 роки, чекаю двійню! Зараз 5-й місяць, очікування проходить, щиро кажучи, тяжко. Я хоч і не працюю, але з усіма домашніми справами не справляюся. Чоловік допомагає, але все одно не може встигнути паралельно з роботою, а відпустку він зможе взяти тільки коли я буду на 9-му місяці. Словом, моя лікарка порадила знайти когось, хто допомагатиме з домашніми справами. Я розповіла про цього мамі і свекрусі Тамарі Романівні. Мама сказала що це хороша ідея, а свекруха – свекруха взяла та переїхала до нас. І тут почалося. Вона готує гору жирної їжі, яку я їсти не можу. Свекруха викинула нашу з чоловіком постіль і сказала, що вона все одно була не якісною. А знаєте, що найгірше? Вона постійно п’є каву з корицею, а мене дуже нудить від запаху кориці. Ми багато разів просили її перестати це робити, але вона щоразу відповідає: – Нічого, переживеш. А вчора приходжу додому від лікаря, а вона мало того, що знову заварила цілу каструлю цієї кави

Ми з чоловіком Станіславом три роки вже були одружені і дуже хотіли діток. Та

життєві історії 0

Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях поміняю, вже з майстром домовилася. Ну й що, що вона дитину чекає! Це ж треба було таке втнути! Попросилися Максим з Тонею до мене пожити на якийсь час. Думаю, чого ж ні, квартира у мене трикімнатна, помістимося. Вони працюють цілий день, я – пів дня, вони пізніше встають, я раніше – тобто ніхто нікому особливо не заважав. От тільки якось я повернулася увечері з прогулянки і не побачила в квартирі свого старого улюбленого кота. На допомогу мені прийшла відеокамера

Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було!