iBilingua

Сьогодні я вирішила поговорити зі свекрухою про своє бажання розлучатися. Сподівалася на розуміння і підтримку, але замість цього отримала шквал критики. “Якщо тобі не підходить мій синок, то я навіть не знаю, хто тобі підійде. Маєш чоловіка, та й радій, хтось і того не має. Ще й за щастя маєш отак собі вдома сидіти, нічого не робити. Інший би взагалі такого не допустив. Та й по дому дивись, що ти робиш щось дуже? А Петрик у мене без шкідливих звичок на тебе навіть косо не дивиться. Подумаєш, немає про що поговорити. Тебе що, мама не попередила, що з часом так і буде. На що ти розраховувала?”

Із своїм чоловіком Петром вже майже двадцять років разом. Ми зустрілися на вечірці у

життєві історії 0

Мені було перед Андрієм не зручно, ось я і витягла три тисячки з шухляди. “Це привітаєш від мене зі святом свою дружину і дітей. Купите щось собі!” Як тільки старший син поїхав, в кімнату зайшла Ольга. “Ми прийняли вас в своєму домі. Ми вас кормимо, миємо, одягаємо. Але наші з Богданом діти не заслужили на свято і сотні, а Андрія по тисячці отримали. “Олю, я не знаю чому дала їм ті гроші!”, – виправдовувалася я. “Я знаю. Бо все життя ви лише їм допомагали. Лише ті онуки були вам рідні, а наші, так собі, в селі живуть, все мають”

Ми з чоловіком все своє життя прожили в селі. Важко працювали, бо хотіли своїх

життєві історії 0

Мама каже мені все кидати і їхати до чоловіка, який вже деякий час на заробітках в Італії. Але я цього не хочу. До того ж, їхати я повинна не просто так, а в “потрібний” час. Все це тому, що мої батьки хочуть від нас онуків, але не розуміють, що ми з Олегом цього поки не хочемо. Все тягнеться з дитинства. Коли моя старша сестра стала мамою в шістнадцять, я виховала свою племінницю, як свою. Та й що казати, і брата молодшого я няньчила. Я вважаю, що своє вже відбавила. З мене тих підгузок хватає

Мама каже мені все кидати і їхати до чоловіка, який вже деякий час на

життєві історії 0

Я хвилювався, щоб мамі через ці борги не відібрали квартиру, ось і запропонував переписати її на мене. Я не бачив в цьому нічого поганого, до того ж, колись квартира все рівно перейде мені по спадщині. Спершу мама погодилася, але одного разу зателефонувала з претензіями. З того все й почалося. Щоб часом не залишитись на вулиці моя мама вирішила переписати свою квартиру зовсім “лівому” чоловіку. Я в подиві, бо чого-чого, а такого від мами не очікував

Я хвилювався, щоб мамі через ці борги не відібрали квартиру, ось і запропонував переписати

життєві історії 0

На плиті смажилися котлети по-київськи, варилася молоденька картопелька і булькала квасоля для борщу. Голова і руки були зайняті іншим, але Вітя не зупинявся з темою, що настав час тотальної економії, і ковбасу я купляю надто дорогу, і дівчаткам не обов’язково вчити іноземну мову, а креми для обличчя – ні-ні-ні. Так я прожила близько трьох місяців, поки не зустріла Марію, дівчину, яка працює з моїм чоловіком. Дома я не церемонилася. Паролів Вітя на компі не мав, бо ми довіряли один одному і я таки вивела його на чисту воду!

Я прекрасно розуміла, що витрати на життя моєї сім’ї зростають, але я не думала,

життєві історії 0

Мені 27 років, звуть Ольга. У нас з чоловіком вже троє діток, яких ми любимо і виховуємо. Меншому синочку пів року. І все би добре, але мені важко знайти спільну мову з мамою чоловіка. Ну вона таке чудить! Антоніна Тарасівна вже не молода, бо мій чоловік і неї найменший з чотирьох дітей. Вона мешкає на сусідній вулиці і намагається допомагати нам з дітьми, бере старших до себе. Я прошу її щось зробити по господарству чи поїсти приготувати, але вона це робить так, ніби щоб її більше не просили. То картоплю сиру поставить на стіл, то стіни фарбою забруднить, то дітям якісь дивні історії зі свого життя розповідає. Сестра чоловіка на три місяці подарувала нашому меншому автокрісло, а потім приїхала забирати зі словами: “Я не зобов’язана забезпечувати вашу дитину і давала на якийсь час”. Я повернула подарунок, але ж дивно

Мені 27 років, звуть Ольга. У нас з чоловіком вже троє діток, яких ми

життєві історії 0

І от що з цим подарунком робити? Їй назад віддати? Подарувати на якесь свято? Але Віктор проти, каже зовсім глечика на друзки тоді з родиною Марти. Що вихідних ми збираємося разом, щоб обідати і вечеряти, готуємо по черзі. наче досі разом живемо. Я й надалі допомагаю зовиці Марті з дітьми коли треба, при цьому працюю по 10 годин. Під час Великоднього обіду цього року я попросила марту більше не розповідати мені про неземне кохання мого чоловіка до першої дружини, з якою вони розлучилися більше 10 років тому. Це теж Марті не сподобалося. Вже кілька днів я ніяк не можу оговтатися через ситуацію, яка трапилася між нашими родинами в минулу п’ятницю – у Віктора День народження був. За столом у п’ятницю увечері у присутності наших сусідів і моєї подруги Марта поводилася дуже зухвало, як ніколи. Розповідала, що її чоловік готує смачніше м’ясо, і критикувала мій торт. А подарунком від зовиці була зовсім не потрібна річ

Мене звуть Вероніка, мені 29 років. Три роки тому вийшла заміж, діток ще не

життєві історії 0

Я не стрималася і залізла в телефон Ростика. Я ніколи такого не робила, завжди намагалася йому довіряти. Та з’ясувалося багато цікавого. Ростик переписувався з якоюсь дівчиною, розповідаючи про те, що він живе один і не перебуває у стосунках. Та більше мене здивувало те, що він говорить неправду всім. Розповідає друзям та родичам про те, що він влаштувався на круту роботу, ще й заочно планує вступати на другу вищу. Комусь із родичів та друзів розповів, що я, виявляється, вже була заміжня. Описував у деталях, як ми з “колишнім” пережили важко розлучення

Коли я почала зустрічатися з Ростиславом то й не могла подумати, що він може

життєві історії 0

Я не поїхала сьогодні на день народження онука, хоча дуже жалію, бо було там стільки смакоти на столі. Я це побачила на фото, та й не сумніваюся я в цьому, бо Наталя, моя невістка, дуже файна господиня. Але в цій ситуації є одне “але”, всі ці дорогі сири і ковбаси рублені за важко зароблені в Німеччині кошти мого сина, який там вже знаходиться третій рік

Я не поїхала сьогодні на день народження онука, хоча дуже жалію, бо було там

життєві історії 0

Моя єдина дочка в свої сорок два виходить заміж. Я б хотіла скликати всю свою рідню і показати всім, що в нас все добре. Але я не можу це зробити, бо за ті роки, що минули, я про них і не згадувала. Мені 65 років. Я ніколи не була заміжня. В свій час я привела на світ доньку, без чоловіка. Батькам і всій нашій родині це не сподобалось. Я була така одна-єдина, хто зганьбив їх на все село. Мама мені ніби й нічого не казала, але я відчувала, що вони не хочуть мене бачити і чути

Я все своє життя прожила наче в тіні. В мене велика родина, як по