iBilingua

Вже вечоріло, як автівка Олега зупинилася біля хати. Та моїх внучат з ним не було і я засмутилася. Виявляється, у свахи день народження. Вона після обіду купила торт, взяла дочку і онуків і пішла на цвинтар до чоловіка святкувати, якого вісім місяців тому не стало. Я вважаю, вона геть тю-тю. Я питаю сина: “А тебе чого з собою не взяли?”. А йому, виявляється, там не місце, бо він не їх родина. І взагалі, тато його б не радий був бачити

Вже вечоріло, як автівка Олега зупинилася біля хати. Та моїх внучат з ним не

життєві історії 0

Я й уявити не могла, що ми з Юлею вже в таких стосунках, щоб вона сама до мене заявлялася. Тому я вчора приготувала вечерю – борщ, улюблені вареники сина, вінегрет, торт “Наполеон” – чекала Дениса з майбутньою невісткою. Але Юля завітала в мій будинок сама і почала висувати свої умови розповідати, що я маю робити і якою свекрухою бути. Ага, в дві руки! Напевно, я погана людина. Виявилося, вона вже колишня

Я й уявити не могла, що ми з Юлею вже в таких стосунках, щоб

життєві історії 0

Як тільки я почула, що син збирається розлучатися з Іриною, то накатала їй таку “петицію”. Все що в мені сиділо всі ці роки я нарешті з себе вилила. Та щастя моє тривало не довго, бо Володя з дружиною помирився. Вони навіть вирішили будинок купити, бо ця принцеса захотіла. Але я не перестаю кожного дня просити у вищих сил, щоб не подарували їм дитя, бо це назавжди скріпить їх сім’ю, а так в мене ще є шанси цю “недосім’ю” роз’єднати!

Як тільки я почула, що син збирається розлучатися з Іриною, то накатала їй таку

життєві історії 0

Іван часто жартував на людях, кажучи: “Ніно, ти молода бабуся, а я твій чоловік (тобто молодий ще)”. Себе дідусем не хотів називати. Та я не зважала на його слова. А одного разу дочка попросила з дитям посидіти, бо вони в кіно збиралися. Я підійшла до сусідки, щоб та за будинком приглянула, бо Іван часто допізна затримується на роботі. Та коли повернулася, то не повірила своїм вухам. “Твій Іван вчора в будинок іншу жінку приводив!”

Любовні трикутник чи квадрати – невже так можна жити і мовчати? Виявляється, що можна!

життєві історії 0

Мій чоловік у своїх батьків пізня дитина, його мама народила вже під сорок. Тому коли ми з Дмитром одружилися і вирішили жити окремо, то вибирали орендовану квартиру спеціально ближче до мами Діми, бо вона в нього вже старенька і їй часто потрібна допомога. То продукти Марії Степанівні завеземо, то килими в чистку завезем, то просто зайдемо на чай, оскільки живе вона сама. На всіх святах збираємося за одним столом, іноді в гості приїжджають мої батьки, також приїжджає сестра з дітьми. В цілому ми є велика дружна родина. Але є одне велике але

Мій чоловік у своїх батьків пізня дитина, його мама народила вже під сорок. Тому

життєві історії 0

До весілля ми з Ярославом жили окремо. А вже після розпису я переїхала жити у квартиру до родини Ярика, у квартиру, де жуть також його мама й сестра. Ось тільки життя мені немає нормального через маму Ярика. Проблема саме в ній. Вона знає, що її син тепер має дружину і навіть роботу, що він дорослий хлопчик. Але увесь свій вільний час вона присвячує Ярославу. Вчора таке вчудила, що я досі оговтатися не можу – помила йому черевики. Встала о пів на шосту ранку і помила! Випадково щось скинула з полиці та розбудила нас усіх. Я спитала в неї, навіщо вона це робить, та ще й у такий час. А вона відповіла, що раз дружина не справляється, то їй нічого іншого не лишається

Мій чоловік Ярослав – м’який, світлий, позитивний і врівноважений. І я цьому щиро рада,

життєві історії 0

Вибралися ми з чоловіком вперше за довгий час в кіно і на суші, та й то нам не дала спокійно відпочити його мама. Марія Ігорівна, як тільки дізналася, то зразу почала показувати своє незадоволення. “Що, не можна фільм вдома подивитися? Що, суші дома не можна зробити? Ось, в холодильнику лежить рис!”, – обурено казала свекруха. Та як би ж вона тільки на тому зупинилася. Коли ми приїхали додому Марія Ігорівна знайшла в кишені чек з ресторану, то таку “бурю” влаштувала, що все бажання бути в тому домі відпало

Знаєте, так сталося, що коли ми з’їхалися з моїм чоловіком Миколою, в нас не

життєві історії 0

І на хрестини не піду, і не знаю, як себе змусити тепер правнучку малу любити! Я навіть не здогадувалася, що у мене буде через таку радісну подію привід дуже засмутитися. Поясню чому, справа вся в тому, як назвали дитинку. В нашій родині панують лише щирі українські імена: Софія, Уляна, Соломія, Василина, Стефанія, Катерина, Олена, Єфросинія. Ось так звуть жінок і дівчат в нашій родині. Всі мої доньки й онучки повиходили заміж за наших українських хлопців

Звуть мене Олена Романівна. Я вже маю 76 років, живу в селі на Вінниччині.

життєві історії 0

Через розподіл спадщини мій тато багато років не спілкувався зі своїми батьками. Ще коли все було добре, вони ніколи не були добрими до нашої сім’ї, всі похвали летіли в сторону мого дядька, татового рідного брата. І ось тепер, коли їм потрібна допомога, вони звернулися до нас. Мій же тато, на відміну від дядька, досяг багато чого у житті. Але я не можу їх пробачити за дитинство, яке я мав завдяки їхній не любові. Їх негатив відчувався на кожному кроці

Через розподіл спадщини мій тато багато років не спілкувався зі своїми батьками. Ще коли

життєві історії 0

Мої свекри – ще ті чудні екземпляри! Зараз зрозумієте, про що я. Це ж треба було додуматися свекрусі – попросила, поки вона поїхала на відпочинок, доглянути молодшого брата чоловіка. Ті дні просто незабутні! Тепер мій Тарас їх ні чути, ні чоти не хоче. Я навіть не знаю, може це так у селах заведено, бо сама я з міста. Але мені це завжди здавалося дуже неправильним. Вони тепер сусіди зі свекрами. Але з такою умовою, що по господарству йому допомагає батько, а мама завжди принесе щось вже наготовлене свіже поїсти. Ростик працює з дому через Інтернет, заробляє якісь копійки. Найцікавіше почалося, коли ми приїхали до брата чоловіка. Я ж міська, звикла, що сільські – всі трудяги. А виявилося, анітрохи

Мої свекри – ще ті чудні екземпляри! Зараз зрозумієте, про що я. Це ж