Мамо, я прошу тебе більше не брати Софійку на руки без мого дозволу. Ти маєш свої уявлення про виховання, але вони залишилися десь у минулому, а я не хочу, щоб ти переносила їх на мою дитину, – сказала Марічка так спокійно, що від її спокою мені стало ще важче
— Мамо, я прошу тебе більше не брати Софійку на руки без мого дозволу.
Тамаро, ти сама погодилася на ці умови, тому не розумію, чому тепер влаштовуєш претензії. Квартира залишається мені, машина теж, а ти забираєш свої особисті речі й починаєш нове життя. Ми ж дорослі люди, навіщо перетворювати розлучення на нескінченні суперечки? — сказав Остап, навіть не дивлячись мені в очі
— Тамаро, ти сама погодилася на ці умови, тому не розумію, чому тепер влаштовуєш
Ніно, я знайшла його. Тільки, будь ласка, не їдь туди сама і не роби нічого зопалу, бо ти можеш побачити те, до чого зовсім не готова, — сказала мені Олена, і я одразу зрозуміла, що мова про Василя, який п’ять років тому вийшов із нашої квартири на ранкову пробіжку і більше не повернувся
— Ніно, я знайшла його. Тільки, будь ласка, не їдь туди сама і не
Валентино Степанівно, ви навіть не уявляєте, як довго ми вибирали цей подарунок. Андрій хотів одне, я радила інше, але врешті ми вирішили, що вам потрібна річ, якою ви користуватиметеся щодня. Ви стільки років для всіх стараєтеся, що на своє 65-річчя нарешті повинні отримати щось справді дороге й хороше, — сказала моя невістка Олена, простягаючи мені велику коробку
— Валентино Степанівно, ви навіть не уявляєте, як довго ми вибирали цей подарунок. Андрій
Я хочу, щоб ви повернули мені всі гроші за те, що я вам купила, бо я не збиралася просто так віддавати такі дорогі речі, – сказала Надія Семенівна, поклавши переді мною аркуш із власноруч записаними сумами. Я спочатку навіть не зрозуміла, що вона серйозно вимагає від мене гроші за подарунки, які сама ж принесла до нашого дому і кілька разів наголосила, що це її особистий подарунок синові, мені та онуці Дарині
— Я хочу, щоб ви повернули мені всі гроші за те, що я вам
Якщо ти вважаєш, що твоя мати краща за мене, Тамаро, то скажи це прямо. Я не збираюся сидіти тут і слухати, як мене виставляють винною у всіх ваших сімейних проблемах, — сказала Віра Андріївна, дивлячись просто на мою матір
— Якщо ти вважаєш, що твоя мати краща за мене, Тамаро, то скажи це
Мамо, тільки не ображайся, але грошей на пам’ятник татові ми не дамо. Ми витратили їх на поїздку в Карпати, — сказала мені Галина
— Мамо, тільки не ображайся, але грошей на пам’ятник татові ми не дамо. Ми
Оксано, я не хочу більше жити так, ніби ми просто сусіди в одній квартирі. Я зустрів жінку, з якою хочу почати нове життя, і думаю, що нам обом буде чесніше розійтися, — сказав Іван, навіть не піднімаючи на мене очей
— Оксано, я не хочу більше жити так, ніби ми просто сусіди в одній
Я ледве дочекалася, поки закінчиться зустріч, і щойно ми відійшли від людей, Віра Гаврилівна подивилася на мене так, ніби це я щойно зробила щось не те. А я ще кілька хвилин тому стояла серед паломників і не знала, куди подіти очі, бо моя свекруха просто перед усіма почала ставити священику такі запитання, що в групі запала тиша
Я ледве дочекалася, поки закінчиться зустріч, і щойно ми відійшли від людей, Віра Гаврилівна
Ти все-таки приїхав, Ярославе. Я вже думала, що навіть заради батька не переступиш поріг цього двору, — сказала мені Марія, сусідка, яка зустріла мене біля хвіртки й дивилася так, ніби за ці тринадцять років я став для всього села чужішим за будь-яку незнайому людину
— Ти все-таки приїхав, Ярославе. Я вже думала, що навіть заради батька не переступиш

You cannot copy content of this page