Ми стояли з моїм чоловіком у кафе та пили каву. Чоловік був молодий і красивий, і я його любила.

На мені було старе пальто, яке псувало мені життя.

Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке не гріло, а тільки спотворювало мене.

Кафе було дешевим, а кава несмачною. І я мріяла, що колись ми питимемо хорошу каву в красивому ресторані, і я буду модно одягнена.

А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, через що я сумую.

Його не стало, він ще був молодим, а я залишилася.

І в моєму житті було потім багато різних кафе і кави, і багато модних пальт. А його не було.

Я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.