Зазвичай це вона бере інтерв’ю, але і їй самій є про що розповісти. Пані Ірина Голіздра – журналіст, яка про театр може розповідати з таким захопленням, що відразу ж з’явиться бажання бігти по квиточок. Вона чудово знається на театрі, мало яка прем’єра у столиці залишається поза її увагою. Ірина ходить у театр, любить театр, пише про театр. І розповідає, за що сьогодні любити саме наш український театр, який він і чому варто у нього ходити, з чого любителю-початківцю починати дорогу до обізнаного глядача – ось про це ми і поговорили.
За що любити український театр? Що він сьогодні із себе представляє?
– Український театр сьогодні розвивається і розвивається всебічно, у різних напрямках. Зараз дуже активний соціальний напрямок, театр вже не боїться відкрито говорити про актуальні проблеми сьогодення, про те, що хвилює суспільство. Піднімаються не лише абстрактні загальні питання, а конкретні гострі соціальні теми. Це змінює стереотипні уявлення про те, що театр – це лише щось вичурне і несучасне.
Театр сьогодні рефлексує і трансформується, говорить з глядачем однією мовою. На жаль, у деяких театрах, зазвичай розташованих у маленьких містах, ще підлаштовуються під смак глядача, пропонуючи не завжди якісний контент.
Театральні майданчики у таких містах, Як Київ, Івано-Франківськ, Львів, Харків, намагаються сьогодні охопити широкий простір, відповідати різноманітним потребам і смакам глядача. Наш театр – це не лише «Наталка-Полтавка», хоча і класичні твори сьогодні подаються настільки захопливо і осучаснено, що стають доступними глядачеві будь якого рівня. Саме так поставив цю виставу «Театр на Печерську» у Києві, зробивши Наталку сучасною дівчиною, яка прагне розвиватися і вирішує проблеми, близькі і зрозумілі нам сьогоднішнім. Те саме можна сказати і про виставу «Олеся» у «Театрі на Михайлівській», яку тут назвали «Химери юної панянки». І ось прем’єра режисера Івана Уривського “Безталанна” у Театрі ім. І. Франка – сучасна і чуттєва історія про любов.
Що дало новий поштовх у розвитку театру?
– Звичайно, новий поштовх у розвитку український театр отримав в останні роки. Як і на суспільно-політичне життя, так і на театр вплинули всі ті події, що відбулися після 2014 року, зокрема події на Сході України і ситуація з Кримом.
Почали з’являтися цікаві незалежні театральні проекти, з’явилось більше імен молодих режисерів. Український театр у цілому став дуже різноманітним, сміливим, різножанровим, багатим тематично і актуальним для публіки будь-якого віку і статусу.
Популярним стало використання інтерактивних форм. Глядач не просто приходить у театр посидіти і подивитися спектакль – він отримує зворотній зв’язок, театр у різних формах взаємодіє зі своєю аудиторією.
Є театри-консерватори – там теж своя публіка. Кожен театр бореться за свого глядача, намагаючись не тільки запропонувати щось нове, а й те, що несе і формує певні сенси і впливає на суспільну думку.
Якщо людина лише хоче почати ходити в театр, полюбити цю площину мистецтва, але ще не дуже добре орієнтується в цій сфері, з чого варто розпочинати?
– Спочатку треба дослухатися до своїх уподобань, смаків і настрою, і хоча б приблизно визначитися, що вам хочеться подивитися: комедію, драму чи, можливо, мюзикл. Тобто, визначаєте для себе жанр.
Можна зайти на сайті будь-якого драматичного театру, подивитися репертуар того жанру, який вас цікавить. Можна трохи почитати про сам театр, анотацію до конкретних вистав. Купувати квиток на виставу через те, що: “О крута, картинка на афіші”, чесно кажучи, не варто. Бо часто буває так, що на вигляд весела картинка не відображає справжнього змісту постановки, і ви не отримаєте тих вражень, на які очікували, обравши спектакль за картинкою. Одного разу мої друзі прийшли на виставу, бо на афіші було веселе фото, а виявилося, що це драма. Варто спочатку почитати про саму виставу, «погуглити» щось про авторів.
Ну і головне, що треба зробити, збираючись до театру, – купити квитки! І, звичайно, піти.
Зазвичай вистави для широкого кола глядачів йдуть на великій, основній сцені театрів. Для тих, хто збирається вперше, варто подивитися виставу на великій сцені.
Камерні або малі сцени найчастіше призначені для експериментальних форм чи для молодих режисерів, які ставлять на них свої дипломні роботи тощо. Тобто, квитки на вистави на камерній сцені варто купувати, коли захотілось чогось більш вишуканого. На малих сценах, приміром, можна почути нецензурну лексику, побачити щось незвично-сміливе, тут допускаються більш вільні форми вираження, але не завжди глядачі до такого готові.
До слова, зараз наші режисери навіть таких корифеїв класики, як Кропивницький чи Карпенко-Карий вміють поставити дуже сучасно і свіжо, тому і на них вам буде цікаво сходити.
Якщо людина приїхала у Київ і хоче відвідати театр, куди б Ви порадили завітати у першу чергу?
– Насправді це все дуже і дуже індивідуально. Треба зважати, знову ж таки, на свої уподобання, виходити з того, що хочеться побачити: класику чи сучасність, щось більше веселе і розважальне, чи драматичне і філософське.
Якщо говорити про більш класичне і традиційне, то це, напевне, Національний театр І. Франка, Театр на Лівому березі, Молодий театр, Театр на Печерську, Театр на Подолі. Щось більш сміливе можна подивитися у Дикому театрі, театрі “Золоті ворота”. У Національній опереті є вистави на будь-який смак. Дуже гармонійний баланс між класикою і сучасним комерційним репертуаром вибудував незалежний Театр на Михайлівській. У них вміло поєднані і естетика спектаклів, і межа між посміятися і замислитися.
Після вистав всіх цих театрів лишається приємний післясмак, вам буде, над чим поміркувати, ви отримаєте незабутні емоції від безпосереднього і близького контакту з акторами і тим, що відбувається на сцені. В образах персонажів ви можете побачити себе чи впізнати когось зі своїх рідних, отримати хвилю емоцій. Буває і так, що людина дивиться виставу, яка її дуже зачіпає, а потім щось змінюється у її житті. І таких випадків багато.
Які театральні традиції існують для глядачів?
– Дуже важливо по завершенню вистави подякувати акторам за гру – оплесками. Те саме стосується і дарування квітів акторам. Найчастіше з квітами, звичайно, приходять постійні глядачі. Але, повірте, кожному артисту буде приємною і цінною така увага і подяка, тому не соромтеся аплодувати стоячи і дарувати артистам букети.
Ваш ТОП улюблених спектаклів, які б ви сміливо порекомендували для перегляду?
– Їх дуже багато, вони всі різні. Якщо брати серед столичних постановок, то це, звичайно, спектаклі «Слава героям» і «Інші» у театрі на Золотих Воротах; «Три товариші», “Трамвай Бажання” у театрі Франка; спектакль без слів «Моменти», “Усі найкращі речі”, “Батько” у Театрі на Лівому березі; “Москалиця” у Національній опереті, вистава «Камінний господар» у Театрі на Подолі, яку хочеться розбирати на цитати.
У театрі на Михайлівській серед моїх улюблених вистав «Методи виховання…», “Еклери”. Всі ці спектаклі мені хочеться передивлятися, а це для мене показник. Але моя думка – суб’єктивна, тому завжди шукайте своє!
Як маркер для пошуку вартої уваги постановки можна звернути увагу на спектаклі-фіналісти різних театральних фестивалів. Наприклад, щойно, 4 грудня, було оголошено переможців IV Всеукраїнського фестивалю-премії “ГРА” (ініціатор і засновник – Національна спілка діячів України під керівництвом Богдана Струтинського), де найкращою драматичною виставою визнано “Це дитя” Закарпатського угорського драмтеатру, що у м. Берегово. Це потужна вистава про наше життя, у якому ми всі лише пасажири.
Цікаво і приємно, що поступово зникає так зване стереотипне поняття, як “провінційний” театр, а театральна децентралізація розповсюджується і на театральній мапі. У тому числі завдяки Національній Спілці театральних діячів України.
Вистава “Еклери на мільйон” у Театрі на Михайлівській
Багато людей відвідують київські театри?
– Багато. Цікаво те, що аншлаги у театрах, які спостерігаються сьогодні, забезпечує у якійсь мірі розвиток українського кінематографу. Адже багато театральних акторів знімаються у кіно, серіалах. А людям подобається в живу, зблизька бачити того, кого вони знають з екрану. І глядачі йдуть у театр подивитися на улюблених кінозірок. Тому багато хто йде на вистави саме заради своїх улюблених артистів.
Серед популярних акторів українського театру і кіно можу назвати Олесю Жураківську, Анастасію Зюркалову, В’ячеслава Довженка, Олексія Богдановича, Марину Кошкіну та багато інших.
Які з регіональних театрів сьогодні варті уваги?
– Останні років п’ять театри в областях також почали активно розвиватися, що не може не тішити. Зараз, наприклад, той же Одеський український драматичний ім. В. Василька театр запрошує до себе багатьох столичних режисерів, у них дуже багато вартих уваги прем’єр. Дуже сильний сьогодні Івано-Франківський театр, який очолює Ростислав Держипільський. До слова, вони разом з Одеським українським театром створюють цікаві спільні проекти. Івано-Франківський театр теж залучає столичних режисерів і акторів, росте і розвивається.
Можна відзначити і Львівські театри – ім. Леся Курбаса і ім. Лесі Українки, гідний театр у Харкові, там розвиваються незалежні театральні колективи. У інших містах театральні платформи теж набирають силу.
І наостанок. Що робити тим, хто не може відвідати театри у великих містах, але хоче долучитися до цього виду мистецтва?
– Насправді ніщо не замінить безпосередню Вашу присутність у театрі. Але для тих, хто все ж таки не має можливості поїхати чи піти до театру у столицю чи в обласний центр, можна порадити онлайн перегляд вистав як альтернативу.
Єдине, нажаль, як показав карантин, багато українських театрів ще не готові до якісної онлайн трансляції чи відзнятого готового матеріалу. Більш якісні – перегляди на спеціальних сайтах, де треба заплатити за реєстрацію чи квиток. Якість перегляду на платних платформах приємно тішить у порівнянні з безкоштовним переглядом.
Можна також чекати приїзду на гастролі того чи іншого театру ближче до вашого місця проживання.
Гарний варіант, якщо у вас є така можливість, відвідувати театральні фестивалі, які проводяться періодично у різних містах країни, як той же «ГРА».
Фестивалі – прекрасна нагода побачити за короткий час чимало цікавих вистав з усієї України, а всю потрібну інформацію про такі заходи зараз у наш час просто знайти на просторах інтернету.
Театр – це історія про тут і зараз, тому варто шукати можливість частіше відвідувати театр, який збагачує і Людину.
Розмовляла Альона Мержевська
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
