fbpx
Україна
20-ї весни не дочекався. Біль, який не мине…
В останній день зими на колінах попрощалися з загиблим в АТО бійцем зі Слов’янська Романом Напряглом

Чесних, мужніх і відданих своїм родинам та рідній землі. Ми втрачаємо найкращих українських чоловіків на війні з російським окупантом. Це триває вже три роки. І щодня ворог завдає нам нового болю, вбиваючи і ранячи людей, які на сході України борються за існування нашої держави. Ми цього не забудемо, і далеко не всі зможуть пробачити. «День» продовжує розповідати про українських оборонців, які віддали життя за наше майбутнє. Про 42-річного стрільця-помічника гранатометника Анатолія Фарисея з Вінниччини, 20-річного морського піхотинця Романа Напрягла зі Слов’янська, 32-річного воїна 95-ї аеромобільної бригади Олександра Книша з Житомирщини та 23-річного бійця 54-ї окремої механізованої бригади Сергія Мокренка із Шацька.

У неділю Прощення під Маріуполем загинув від кулі снайпера боєць Легіону «Свободи», сокілець, морський піхотинець Роман Напрягло (позивний «Ріо»). 14 лютого йому виповнилося лише 20 років. Як згадують мешканці міста, він був одним з перших з молоді Слов’янська, хто приєднався до боротьби з окупантом.
Роман загинув в районі селища Пікузи (колишнє Комінтернове) Волноваського району Донецької області від кулі снайпера, яка перед тим поранила його побратима. Він кинувся на допомогу та потрапив під наступний постріл, куля увійшла йому в шию. Помер у «швидкій» дорогою до лікарні.

Друзі згадують його як патріота і яскравого хлопця, який завжди мав активну життєву позицію, був учасником молодіжної військово-спортивної організації «Сокіл» і волонтером. Романа можна було зустріти на всіх міських суботниках, акціях, автопробігах. Чи то реконструкція міського парку, чи то заснування нового волейбольного майданчика, чи смолоскипна хода — в усіх важливих для патріотичної громади подіях життя міста на Донеччині він не стояв осторонь. Міська активістка Олександра Корчма розповідає:

«Запам’ятала Романа як серйозного хлопця з доброю душею».

Захищати Україну він пішов добровільно після закінчення в 2016 році коледжу. З липня 2016-го служив на контрактній службі радіотелеграфістом взводу зв’язку роти морської піхоти Військово-морських сил України. Військовий товариш згадує хлопця: «Рома був надзвичайно добрим, вмів підтримати. Загинув навіть більше, ніж Герой. В бою під Маріуполем поліз рятувати бойового побратима. Розумію, що на його місці вчинив би так само».

Читайте також: На Прикарпатті чоловік віддав 200 тисяч гривень за “виграний” автомобіль

Волонтер Ян Осока у повідомленні про загибель Героя написав: «Він був мешканцем Донбасу і його серце належало тільки Україні. Його віддане та палке серце справжнього патріота, серце, що припинило битися лише через два тижні після того, як йому виповнилося 20 років».
Під час прощання на Соборній площі Слов’янська на колінах стояли і чоловіки, і жінки, і молоді, і літні люди. А перед тим — зустріли процесію вишукуванням вздовж траси (вулиці Олекси Тихого) з прапорами і квітами. У Романа залишились батьки та сестра.

Джерело.

Related Post