fbpx

Я вже не знаю, якими методами вплинути на ситуацію, ну чесне слово! А чоловік не надає цьому значення. Моя мама радить вирішити ситуацію кардинально і просто – не давати Антоніні Павлівні бачитися з двійнятами. А я не можу на це вирішитися, адже вона в цілому добра бабуся, дарує хороші подарунки. От тільки називає дітей не їхніми іменами – хоч ти їй що! Два роки тому, коли народилися малюки, ми жили в англомовній країні і ще не знали, чи будемо повертатися в Київ. От і вирішили дати дітям англійські імена. І тепер вже більше року свекруха принципово відмовляється називати їх так, як назвали ми. Наших двійнят звати Скарлет і Бенджамін

Я вже не знаю, якими методами вплинути на ситуацію, ну чесне слово! А чоловік не надає цьому значення. Моя мама радить вирішити ситуацію кардинально і просто – не давати Антоніні Павлівні бачитися з двійнятами.

А я не можу на це вирішитися, адже вона в цілому добра бабуся, дарує хороші подарунки. От тільки називає дітей не їхніми іменами – хоч ти їй що!

Справа в тому, що два роки тому, коли народилися малюки, ми жили в англомовній країні і ще не знали, чи будемо повертатися в Київ. От і вирішили дати дітям англійські імена.

Приїхали додому – радості чоловіка і рідних не було меж. от тільки тепер вже більше року свекруха принципово відмовляється називати їх так, як назвали ми. Наприклад, нашу дочку Скарлет вона називає Катею. Бенджаміна – Богданчиком.

Ми просили, переконували, казали, що нам це неприємно і незрозуміло, що дітей звуть не так, як вона їх називає, що ми не хотіли б, аби дітки плуталися, на які імена їм відгукуватися.

Але мамі чоловіка байдуже, вона наполегливо продовжує робити своє. На запитання «чому?» відповідає: «ви назвали їх надто пафосно».

Я розумію, що для українського слуху може це і дивний вибір імені, але для англомовних це абсолютно звично і не виникає жодних здивованих поглядів чи дивних коментарів із цього приводу.

Розумію і бажання свекрухи переінакшити імена наших діток на наш лад, щоб було зручніше називати, але така завзятість, упертість і небажання слухати наші прохання ставить мене в глухий кут.

Хоча у всьому іншому, як я вже сказала, взаємини зі свекрухою нормальні, конфліктів не виникає. Живемо окремо, ділити нічого, доводити одне одному щось теж не виникає потреби.

Але ситуація з іменами вийшла з-під контролю. Дуже не хочеться говорити Антоніні Павлівні щось різке у відповідь або починати називати її саму Клавдією Серафимовною замість її імені, але відчуваю, що скоро я не витримаю і виникне конфлікт.

Що робити? Як переконати людину поважати наш вибір та називати дітей так, як їх звуть? Чи мені вдатися до запропонованого мамою методу? Порадьте щось, дуже прошу! Заздалегідь дякую.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page