Суспільство
Чи варто карати дітей за оцінки?

Нам так хочеться, щоби дитина виросла успішною, що іноді ми перегинаємо палицю. Наприклад, вимагаємо приносити високі оцінки і сваримо за низькі, вірячи, що хороша оцінка дорівнює міцним знанням. Або в круговерті днів знаходимо час лише на те, аби владним голосом спитати: а що ти сьогодні отримав у школі? Або ж, навпаки, вважаємо, що успішність неважлива, і радимо: та не хвилюйся через оцінки, мовляв, всі генії погано вчилися. Як правильно реагувати на низькі оцінки, щоби мотивувати, а не відлякнути дитя від навчання?

Система оцінок в школі створена для того, аби заохотити учнів вчитися. На практиці часто виходить так, що однокласники конкурують між собою за кращі оцінки, і ця конкуренція не завжди здорова. Декому із відмінників заздрять, декого зневажають, обзиваючи «ботанами», тому високі оцінки – ще не ознака успіху. Натомість низькі бали часто навпаки демотивують, геть відвертають від навчання – мовляв, якщо я отримую погані оцінки, навіщо взагалі вчитися?

Оцінки також і не є мірилом знань. Всі ми знаємо (в тому числі і згадуючи власні шкільні роки), що оцінку можна підвищити завдяки рефератам, стінгазетам або ж навіть старанним прибиранням у класі. Чи має це якийсь стосунок до знань? Звісно, ні. А в наш «інтернетний» час навіть для реферата чи твору не треба ходити у читальний зал чи складати план оповіді – досить натиснути кнопку «Скачати» і готово! Оцінки сприймаються як валюта, якою можна розплатитися. Наприклад, від батьків можна отримати бажані іграшки, розваги чи кишенькові гроші. Від однокласників – визнання. Від учителів – гарне ставлення. Високі бали в атестаті не гарантують, але підвищують шанси потрапити у престижніший виш.

Отже, чи варто батькам занадто перейматися оцінками? І так, і ні. З одного боку, лаяти за оцінки не слід. По-перше, дитині справді може «не йти» матеріал або взагалі весь предмет. Тому, сварячи за оцінки, ви принижуєте дитину. З цієї ж причини не можна ні глузувати, ні погрожувати. Дитина і без вас може перебувати у стресі, а ви ще й сприяєте її низкій самооцінці. А для того, аби почати добре вчитися, треба бути спокійним та впевненим у своїх силах.

По-друге, дитина може подумати, що ви любите її лише за хороші оцінки, а не просто так. Таке ставлення може глибоко образити дитя, зробити його замкненим або й шахраюватим. Іноді й одної сварки достатньо, щоби дитина почала приховувати від вас свою шкільну успішність, ховати щоденник, підтирати погані оцінки, та головне – не довіряти вам. Дослідження доводять, що поєднання низьких балів з пильним батьківським контролем підвищує ризик розвитку або посилення в дітей комплексу неповноцінности, енурезу, розладів сну, тиків, заїкання, істерик і навіть може спровокувати схильність до самогубства.

Проте як діяти, якщо ваш школяр, котрий раніше вчився добре, раптом став приносити погані оцінки? Знову-таки: сварити його не варто. Спробуйте розібратися, що саме стало причиною шкільної неуспішности. Адже погана оцінка – не завжди ознака низького рівня знань. Можливо, дитина зле почувалася, має конфлікт із вчителькою або однокласниками, розгубилася і забула вивчене, переплутала і відповіла не на те питання… Причин багато. Та навіть якщо дитина справді не вивчила, не розібралася – для цього теж є якась причина. Може, вона лежить на поверхні (складна чи нудна тема) або захована глибше. Допоможіть дитині подолати її, навіть якщо це банальні лінощі.

Не варто також торгуватися з дитиною за оцінки: мовляв, закінчиш семестр з «десяткою» з англійської, поїдемо на канікулах кататися на лижах. Така практика взагалі не є гарним виховним методом, хоча вона, можливо, іноді дієва. Таким чином ви лише провокуєте дитину гнатися за оцінками. Натомість спробуйте зацікавити саме отриманням знань, розкажіть, які переваги це матиме.

То може не заморочуватися – хай вчиться, як хоче? В такі крайнощі вдаватися теж не варто. Дитина може почуватися покинутою; окрім того, оцінки справді можуть бути симптомом проблем, які ви могли б допомогти вирішити. Зводити нанівець будь-яку мотивацію дитини фразами типу «та воно тобі не знадобиться», «ще ніхто без цього не помер», «я теж того не знаю, і прекрасно живу» також не треба.

Читайте також: НОВІ ПЛАТІЖКИ ПРИЙШЛИ: ЗВІДКИ ТАКІ СУМИ ТА ЩО З ЦИМ РОБИТИ

А чи потрібно, в такому разі, хвалити за гарні оцінки? Авжеж, але непрямо – не кажіть дитині: «Ти молодець, бо отримав дванадцятку», кажіть: «Ти молодець, що так добре вивчив, аж дванадцятку отримав!». І взагалі – намагайтеся якомога менше звертати увагу на отримані бали, зважайте на отримані знання та на почуття дитини. Може, це і не стане запорукою сумлінного навчання, але збереже нерви і вам, і вашому школяреві.

Джерело.

Related Post

facebook