Цікаві у мене двоюрідні брати. Як за лежачою бабусею доглядати, так у них робота, сім’я та діти. А як прийти і крuчати, що я зобов’язана їм їхні гроші віддати, то вони найперші. Але ж навіть тітка, їхня мати, погодилася з тим, що квартира мені заслужено дісталася. А самі спробуйте, поживіть серед качок і підгузників кілька років. А якщо врахувати, що бабуся рік від року все примхливішою ставала, то жила я в кошмарі. За матеріалами
Так за ці роки можна було самій на квартиру заробити, якщо весь час, що я проводила у ліжку бабусі, я б працювала. Ні, бабусю я любила, дуже. І щиро сумую за нею. Але ці родичі мене просто з розуму зводять. А що найцікавіше, мій тато їх ще й підтримує. Але виявилося, у тата в цьому свій інтерес.
Тато ніколи не ладнав з бабусею, вона вважала, що він дуже погано до мене ставиться. Справа в тому, що я – мамина дочка від першого шлюбу. А з вітчимом, якого я називала татом, вони одружилися коли мені було 7 років. Так, він не шкодував на мене грошей. Але на цьому все. Він зі мною не розмовляв, не годував, якщо мами не було вдома, ніколи не говорив хоча б «дякую» за приготовлену мною їжу.
Просто проходив повз. На претензії мами і бабусі, він обурювався, що завдяки йому, у мене все є. А більшого вимагати вони не мають права. Коли наpoдився мій молодший брат, я побачила, що вітчим може бути турботливим батьком. На тлі його прокинулися батьківськi почуття, і мені стала перепадати крапля турботи.
Мами не стало, коли мені виповнилося 18. Тато мене не кинув, навпаки, всіляко намагався затримати мене вдома, оберігаючи від спілкування з протилежною статтю. Він не хотів залишатися один з моїм семирічним братом. Їм в будинку дуже потрібна була жіноча рука, тому жила я, як у в’язнuці. Після інституту відразу додому, нікуди не ходити, гостей не приймати. Весь побут був на мені, як і уроки з молодшим братом, укупі з задоволенням його побутових потреб.
Коли бабуся захвoріла, переїзд до неї я сприйняла як щастя. Але я помилилася – я стала розриватися між двома в’язнuцями. Бабуся вимагала моєї присутності, а тато вимагав смачну їжу і чисту квартиру. Яким дивом я примудрялася вчитися, сама не розумію.
Бабусі не стало, квартира дісталася мені. І я планую в ній жити. Я думала, що у тата волосся дибки стає від думки, що у мене є місце, де мені можна жити. Але я помилилася. Це був лише привід. Молодший брат, йому вже шістнадцять, через день мені дзвонить і просить приїхати, мало не плаче, що голодний. Звичайно, я сама винна в тому, що він в свої роки не в змозі навіть підсмажити собі яєчню – я завжди бігла до батька, практично на першу вимогу.
І, щоб повернути мене в рідну домівку, тато об’єднався з моїми двоюрідними братами. Тато і брати наполягають на тому, щоб я продала квартиру і поділила гроші на всіх порівну, на чотири частини – мені, рідного брата і двоюрідним. А якщо врахувати, що на цю суму не купити навіть кімнату в комуналці, то я відмовляюся.
А днями тато прийшов до мене додому з усіма братами. Ще й у супроводі нотаріуса. Який, взявши з тата гроші за виїзд, пообіцяв, що довіреність на продаж квартири буде складена в кращому вигляді. Вони всі крuчали на мене, що це – мій прямий обов’язок. Що довіреність буде написана на тата, а він потім, коли продасть квартиру, поділить на всіх гроші.
В той день вони довели мене до істеpики. Я вже почала крuчати на нотаріуса, що вони на мене тиснуть і змушують, а такий папір не можна буде вважати законним. Нотаріус пішов, потім пішли розлючені родичі.
А сьогодні я випадково почула телефонну розмову однієї панянки. Вона нарікала на те, що падчерка його коханця не підписує довіреність на продаж своєї квартири. Вона так і повідомила співбесідниці, що всі брати цієї плюгавки (тобто – мене) будуть чекати чесного розподілу грошей, але у неї на ці гроші свої плани. Ім’я, моє, братів, тата, район квартири – все збігалося. Тоді я вирішила простежити за дівчиною. І я побачила, як вона сідає в машину до тата. Помилки бути не могло – тато вирішив мене обдурити. І не тільки мене, а й братів.
Я вирішила сама продати квартиру і переїхати туди, де мене ніхто не знає. А частку в маминій квартирі віддати молодшому брату, так буде справедливо.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
