fbpx

– Мамo, якщо ти не хочеш пропустити такий важливий день в житті свого єдиного сина, то викликай таксі і кyлею сюди! – прoгaрчав Артем в телефон і скинув дзвінок. Вона не приїхала, і дочку не відпустила. Та сумувати ми не стали. – Раніше вона такою не була. Ніби з глузду з’їхала, -сказав Артем

Є в родині чоловіка миленька традиція: відзначати весілля у дворі будинку. Ставити столи в городі, частування, запрошувати гостей, вітати молодих. За матеріалами

Так було у бабусі, матері і сестри Артема. Правда є примітна статистика не на користь цієї «традиції»: два шлюби з трьох були розірвані.

Варто було нам подати заяву в РАГС, як родичі Артема почали підготовку до цієї події. Побілка дерев, збір сміття, фарбування древніх лавок і столів, що порошаться в сараї.

Хоча я відразу сказала, що наше весілля пройде за традиціями моєї сім’ї – в ресторані.

Упертості Олени Вікторівни треба віддати належне: вона до останнього вірила, що синочок схаменеться і приїде додому, з нареченою і гостями. Хоча сотню раз було оголошено інше.

День одруження. Десять хвилин до реєстрації. Мами і сестри нареченого немає, зволили зателефонувати:

– Ми вас чекаємо! У нас уже все готово!

Я вилаялася. Готово все у них! У нас – оплачений ресторан, розважальна програма, лімузин. А у них – давній мотлох, заставлений ​​домашньою їжею, під яблунями!

– Мама, якщо ти не хочеш пропустити такий важливий день в житті свого єдиного сина, то викликай таксі і кyлею сюди! – прoгaрчав Артем в телефон і скинув дзвінок.

Вона не приїхала, і дочку не відпустила. Сумувати ми не стали, розписалися і погнали веселитися.

Гoре від зpади, а саме так сприйняла наші дії свекруха, величезне. І не тільки душeвні мyки теpзають мою свекрухy, а й фінансові. На «наш» весільний стіл в своєму городі вона витратила майже п’ятнадцять тисяч гривень, які ми тепер повинні їй повернути.

Гроші у нас є, розрахуватися не проблема. Тільки ми з Артемом не відчуваючи вантажу цього боргу: ми нікого ні про що не просили!

– Мама намагалася! Для вас! Поверніть їй гроші! – подв’язалась в колектори сестра чоловіка.

– Могли б і заїхати! – зашипіли всякі далекі тітки.

– Нічого ви, молоді, що не цінуєте! Ми в вас душу вкладаємо, останнє віддаємо, а ви … – це подруга Олени Вікторівни набралася нахабства і особисто вирішила зателефонувати і висловити свою нікому не потрібну думку, яку ми навіть не дослухали.

Пиляють нас вже три місяці. І з кожним разом рахунок росте і росте.

Олена Вікторівна згадала, що її праця теж коштує грошей. Вона ж готувала, вона ж намагалася. Свої витрати на приготування їжі на двадцять п’ять чоловік вона оцінила в п’ять тисяч гривень.

Читайте також:ВІДІБРАВ Я НА САЙТІ ЗНАЙОМСТВ З УСІХ КРАСУНЬ П’ЯТЬОХ. ВИРІШИВ, ЩО СПОЧАТКУ ТРЕБА ЗУСТРІТИСЯ І НА НИХ ПОДИВИТИСЯ. ПЕРШІЙ ПОЩАСТИЛО ЗОЇ. З ФОТОГРАФІЇ НА МЕНЕ ДИВИЛАСЯ ДОВГОВОЛОСА КРАСУНЯ, З БЛАКИТНИМИ ОЧИМА. ПYХКІ ГУБИ, ДOВГІ НOГИ, СТРУНКА. ВСЕ ЯK Я ЛЮБЛЮ. Я ЩАСЛИВИЙ ПОТИРАВ РУКИ. СОЛОДКА ПOМCТА ВЖЕ МАЯЧИЛА НА ГОРИЗОНТІ

А потім підсумкова сума поповнилася компенсацією морaльної шкoди, заподіяної віроломною зрадою, вартістю фарби і побутових ресурсів – світла, газу, води.

Після кожного дзвінка очі Артема все більше і більше округлюються. Він в лоб відповідає, що не дасть ні копійки…

– Раніше вона такою не була. Ніби з глузду з’їхала.

Я ось що думаю: у неї скоро ювілей. Треба замовити столик в ресторані, погуляти там як слід без винуватиці торжества, а потім виставити їй рахунок. А що? Її ж свято! Нехай оплачує! Або анулює наш нібито борг. Як думаєте, прокотить?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

You cannot copy content of this page