fbpx

– Не змогла я там жити мамо, зрозумій. Всім було на мене наплювати – чоловік не працював і не хотів нічого робити – ні сином займатися, ні зі мною час проводити. Свекруха завжди вставала на бік Ігора, і їй було тільки за щастя зайвий раз мене покритикувати і показати, що я ніхто

– Спочатку я нічого не підозрювала, що у дочки із зятем стався розлад у стосунках, – розповідає Галина, – тільки потім, коли вона подзвонила і попросила пожити у мене з сином, я зрозуміла, що це все погано скінчиться… За матеріалами

У мене двоє дітей, яких я виховувала майже сама – чоловік рано нас пoкинув – пoмeр від iнфapкту. Син закінчив інститут і одружився – став жити з дружиною, наpoдили внучку. А дочка Віка ще п’ять років ходила неприлаштованою – заміж її ніхто не брав, сама вона теж не дуже то про це мені говорила. Пропадала на роботі або з подружками в кіно ходила …

Врешті-решт вона стала зустрічатися з якимось хлопцем, а пізніше привела його до мене знайомитися і сказала:

– Мама, це Ігор. Ми з ним хочемо разом жити – це наше спільне рішення і з наступного року я переїду до нього …

Я здивувалася тоді – не знала радіти чи переживати, а пізніше дочка повідомила мені нові подробиці:

– Мама, ми будемо жити у Ігора з його батьками.

Як дочка і обіцяла, в році, що наступив вона переїхала до цього Ігора. Пізніше вони одружилися. Весілля було дуже скромне, а точніше його взагалі не було – Ігор просто запросив кілька гостей до себе додому і там ми всі посиділи за столом на кухні … У РАЦСі вони розписалися і стали жити як чоловік і дружина … Ще через рік Віка наpoдила сина, назвали його Артемом …

Ігор працював періодично – то працював, то звільнявся. У нього спеціальність була така – інженер пусконалагоджувальних робіт. Якщо його щось не влаштовувало, він міг плюнути, і по три місяці вдома сидіти. Його батьки йому все прощали – головне щоб синочок не перепрацьовував, особливо свекруха говорила моїй доньці:

– А ти давай, стеж за чоловіком – щоб він висипався добре, і Артем йому не заважав – а то шумить, бігає тут…

А що ще залишалося робити маленькій дитині, як не бігати і гратися у віці двох з половиною років … Дочка вже не могла сидіти вдома – сім’ю треба було чим годувати, тому вона вийшла на роботу до трирічного віку сина… Стала працювати і мені скаржитися:

– Мама я втомлююся, сил немає – чоловіка знову звільнили, він вдома сидить і нічого не робить…

Читайте також:ПІCЛЯ ТOГО, ЯК Я СПРОБУВАЛА ЦEЙ НОВИЙ СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ ВIДБИВНИХ, ПРО СТАРИЙ РЕЦЕПТ Я Й НЕ ЗГАДУЮ. ЧОЛОВІК СКАЗАВ, ЩО ТАТОЇ СОКОВИТОЇ СМАКОТИ В ЖИТТІ НЕ ЇВ. СВЕКРУХА СПРОБУВАВШИ ОДРАЗУ Ж І СОБІ РЕЦЕПТИК ЗАПИСАЛА. ОCЬ ТAКА Я ГOСПOДИНЬКА!

Уже в той час я стала розуміти – нічим хорошим це не закінчиться…

В один із днів дочка зателефонувала мені і сказала:

– Мама, ми у тебе з дитиною поживемо, до чоловіка я більше не повернуся…

Вона приїхала до мене з усіма речами, а пізніше розлучилася з Ігорем. Після розлучення дочка так переживала, що звільнилася зі своєї роботи. Спочатку я намагалася дізнатися у дочки, що у них в сім’ї сталося, але вона мовчала і нічого не говорила. А потім через два місяці якось не витримала і сказала мені:

– Не змогла я там жити мамо, зрозумій. Всім було на мене наплювати – чоловік не працював і не хотів нічого робити – ні сином займатися, ні зі мною час проводити. Свекруха завжди вставала на бік Ігора, і їй було тільки за щастя зайвий раз мене покритикувати і показати, що я ніхто. А свекру взагалі все було байдуже – він тільки газети читав і взагалі нібито жив не там …

Мені шкода свого сина, дуже шкода і в цій тісноті я вже жити не могла – свекруха постійно мене дорікала, що брудно і готую не так… Хоча я регулярно прибирала в кімнаті і на кухні, а ще готувала все, що чоловік попросить…

Дочка дуже переживала, а ще більше мені стало шкода онука – він ж залишився без батька, хоча з таким батьком, як Ігор, напевно, краще бути без батька …

Майже рік вона сиділа вдома і нікуди не виходила. Артема ми віддали в дитячий сад, а я також продовжувала працювати. Як я тільки не намагалася розворушити свою дочку – все безуспішно. Вона тільки поверталася до мене і говорила:

– Мама, нічого не хочеться, ні на вулицю виходити, ні на роботу влаштовуватися…

Мені все було зрозуміло, що дочка переживає, тільки мені все це теж було накладно – я збиралася вийти на пенсію, а через дочку довелося відкласти вихід майже на рік – не було кому годувати дочку і внука… Віка хоч і сиділа у мене на шиї , але мені було її шкода, тому я мовчала …

Зрештою я теж втомилася це терпіти – дочка з кожним тижнем ставала все більш замкнутою і йшла в себе. В один із днів я не витримала і сказала їй:

– Ну все вистачить! .. Так далі тривати не повинно! .. Я зателефонувала твоєму братові, він допоможе тобі з роботою – виходь туди для початку, а там подивимося. Далі як жити будеш? Я на пенсію скоро виходжу, тобі Артема треба годувати … Ні, я звичайно допоможу, чим можу, але не нескінченно ж! ..

Дочка вислухала мене і коли зрозуміла, що брат допоможе їй з роботою, то підбадьорилася:

– Мама, я і сама вже хотіла влаштуватися, добре що ви з братом допомагаєте …

Віка влаштувалася на роботу до брата на фірму і стала там працювати бухгалтером. Пізніше вона познайомилася з Андрієм – чоловіком розведеним, старше дочки на два роки, але без дітей. Вони стали жити разом в квартирі у Андрія з Артемом, а пізніше одружилися. Зараз дочка радіє і каже – треба було раніше все затівати, а не сидіти вдома самітницею. Завaгiтніла недавно, буде в родині поповнення…

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

You cannot copy content of this page