В цей момент вона ще не розуміла, що доля, таким чином, готує їй доленосну зустріч
– Не ранок, а справжня кaтаcтрофа. – нарікала про себе Олена.
У кожного напевно бувають такі дні, коли все до одного складається. Ось і у Олени в той день все валилося з рук. Спочатку вона пропалила улюблену сорочку, потім фен зламався і до купи Олена пролила чай на улюблені джинси, довелося в терміновому порядку переодягатися. Як на зло все вже упаковано. Перерила валізу в пошуку запасних джинсів. Настрій зіпсовано. За матеріалами
– Я так точно спізнюся! – нарікала дівчина.
Олена стрибнула в таксі і попросила водія їхати швидше за доплату. Він летів як міг … Правда тільки до сусідньої вулиці. Відразу за поворотом на центральному проспекті таксі стало в затор. Та ще й грунтовно.
Олена змирилася остаточно, коли на годиннику стукнуло шість, до вильоту залишилося півгодини, навіть якщо б вона летіла зараз на всіх вітрилах, все одно б не встигла – не її день. Доведеться міняти квиток.
До 19 таксі все ж прибуло в аеропорт, таксист винувато знизав плечима, а Олена з кислим обличчям попрямувала до каси. Там їй сказали, щоб вона пройшла до адміністратора і там написала заяву.
Олена пройшла до адміністратора. Там, як завжди, купа народу. «Втім, мені вже не звикати» – подумала Олена. Дівчина пройшла в зал і присіла. Біля вікна сиділа маленька дівчинка 4-х років і тихенько плакала.
Олена подивилася на неї і хотіла було заспокоїти дитину, але подумала, що це дочка когось із людей, що знаходяться в кабінеті. Потихеньку черга розсмокталася і Олена написала заяву. Їй обіцяли квиток на найближчий рейс з доплатою. – «Ну що ж зробиш. За помилки треба платити »- подумала про себе Олена.
Вийшовши з кабінету вона ненароком заглянула в хол, дівчинка як і раніше дивилася у віконце, червоний носик видавав дівчинку, вона плаче.
– Хто у нас тут такий гарненький? – запитала Олена.
Дівчинка злякано глянула на дівчину і трохи відсунулася.
– Ти чого плачеш? Де твоя мама?
– Загубилась… – пробурмотіла дівчинка.
Олена оторопіла і не знала, що сказати.
– Давай знайдемо твою маму?
Дівчинка знову відсунулася.
– А знаєш, мені теж сьогодні хочеться плакати, весь день йде шкереберть, ось і зараз запізнилася на літак. Давай плакати разом. Можна?
– А ви до доньки летите?
– Хм .. Ні … Ні у мене дочки, на жаль, немає. – зовсім засумувала Олена.
– А хочете, я буду вашою дочкою? – очі дівчинки запалилися хитрим вогником.
– Так мама твоя засмутиться, така дівчинка красива.
Дівчинка знову стала серйозною.
– Не засмутиться, у мене немає мами.
Олена відкрила рот. Все, вона більше не знає, що говорити.
Втім, незабаром Олена зібралася і запропонувала дівчинці погуляти. По дорозі вони заглянули в відділення пoлiції. Там чомусь дівчинці зовсім не здивувалися. Виявляється вона бродяжка і часто тікає з дитячого будинку в аеропорт. Все чекає маму. Та залишила її в аеропорту і полетіла одна.
З тих пір пройшов вже рік. У Олени спина покрилася мурашками і холодним потом. Вона вже не змогла розлучитися з малятком і прийняла рішення удочерити дівчинку. Ах так, на літак тоді вона все-таки не потрапила. Знову пропустила рейс, а втім, це вже здавалося зовсім неважливим. Адже тепер у неї є дочка. Ось як після цього не вірити в долю?
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
