fbpx
життєві історії
Сумна історія моєї сестри

Сьогодні мій онук не прийшов до нас в гості. А сьогодні п’ятниця, початок нашого спільного вікенду, можна сказати традиційного і очікуваного. Джерело

Їх у нас двоє-онук і внучка. Ми начебто не робили вибір між ними, люблячи їх обох, але вибір за всіх нас зробила внучка. Ну не любить вона приходити до нас.

Ледь оговтавшись, вона вже питає, коли за нею приїдуть батьки. А внук, той навпаки, весь час хоче до нас. Тому, коли його карають, то в покарання входимо і ми, так би мовити по прейскуранту. Його до нас не пускають і ми з дружиною починаємо сумувати.

Ось і сьогодні його не пустили, тому що він пoбuв сестру, тобто внучку, за те, що вона йому щось там зламала. Коротше звичайна бійка між своїми, хто правий, хто винен не зрозумієш, швидше за все обидва.

Він не прийшов, сумно.

І згадалася моя сестра, наші з нею стосунки з самого дитинства і до цього дня. Вона старша за мене на 4 роки, мрія батьків – можна використовувати, як няньку.

Читайте також: Молитва “Отче наш” має чудодійну силу: провидець розповів, що потрібно робити

Ми з нею і багато грали в дитинстві і багато билися, швидко мирилися і знову грали. Уроки з нею робили, вона мені і їжу розігрівала, коли батьки були на роботі і в школу проводжала.

Коли стали старше ми природно стали приділяти один одному менше уваги, любов-морква у неї, а я ще лопушка, але практично не сварилися, хоча і спілкувалися вже рідше.

Потім вона вийшла заміж за відомого в місті бандита, стала їздити по закордонах, але жила ще в нашому місті. І ми рідко, але зустрічалися то у батьків, то у неї вдома, коли її чоловіка не було в місті. У них видик крутий – Брюс Лі, Чак Норріс, мультики. Імпортні лікери, коньяк Наполеон.

Але сестра не змінювалася, з нею також було цікаво і вільно. Потім її чоловіка посадили, він просидів рік, вийшов з в’язниці, купив нову Волгу і вони поїхали жити до іншого міста.

Вона нapoдила доньку, ми з дружиною народили сина і жили кожен в своєму місті. Сестра працювала лікарем, хоча могла б і не працювати. Вони також продовжували їздити по закордонах і жити ні в чому собі не відмовляючи.

Час минав, вона ставала старшою, він ставав все багатшим і вона в 40 років стала «старою». Вони розлучилися. Він начебто залишив їй квартиру і місті, але дошкуляв її постійно і вона поїхала назад до нашого міста.

Її дочка, моя племінниця, вчилася у місті і жила в залишеній ним квартирі. По приїзду сестра жила в квартирі з батьками, працювала разом з батьком в лікарні, де він був одним з головних фахівців.

Ми стали зустрічатися частіше, багато і довго спілкувалися і нам було один з одним цікаво.

Потім пoмepла мама, що викликало у мене величезний стрес. Потім, через 9 років, пoмep батько.

Перший неприємний дзвінок в наших відносинах сталася в момент підготовки до пoxopoну батька. Ми перший раз посварилися, в принципі через якусь дрібницю, зараз і не згадаєш, причому доnзлості. Просто тому що не погодилися з думкою один одного, але чому -то зі злістю.

Після похорону ми багато спілкувалися, ніби все нормально, але періодично стали прям себе стримувати, щоб не сказати, таке, що викличе гнів іншого. Спілкуватися стало не приємно, постійно контролюєш фрази.

Зараз ми можемо не дзвонити один одному по 2 місяці, про зустрічі я й не кажу. Коли дзвонимо, як то підкреслено ввічливо спілкуємося один з одним, як то не щиро. Як говориться в одній рекламi- напружує.

Може мене теж покарати або це і є покарання. Правда і карати нікому.

А прийшов би онук і не було б цієї сумної історії. Сумною, бо не зрозуміла мені причина такої метаморфози між близькими людьми.

Related Post

facebook