Ми одружені кілька місяців, орендуємо квартиру . У п’ятницю у колеги чоловіка був день наpoдження, після роботи вони всім колективом пішли цю справу відзначити. За матеріалами
Чоловік добряче вuпuв і, по старій пам’яті, поїхав не до нас додому, а до своєї матері. Та й не подумала відправити його додому. Звичайно, радість яка – синочок приїхав. Вона його спати поклала, і мені зателефонувала.
– Люба, привіт. Ви що, з Дмитром розійшлися?
– Доброго вечора, а з чого Ви так вирішили? – здивувалася я. – У нас все добре.
– Як це добре, якщо він приїхав n’янuй, привів в мій будинок дівчину і зараз з нею cпuть?
Я не повірила своїм вухам. Я натиснула на телефоні кнопку запису розмови і зробила вигляд, що не розчула слів свекрухи. Вона повторила свою фразу про приведену чоловіком дівчину.
Ще розмовляючи з матір’ю чоловіка, я стала збиратися. У тому, що вона бреше, я практично не сумнівалася. Але черв’ячок сумніву мене гриз. Договоривши зі свекрухою, я викликала таксі і поїхала до неї.
Світло у вікнах горіло, але стукати я не стала – навіщо? Я дістала газету з чиєїсь поштової скриньки і сіла під дверима, чекати ранку, не забуваючи телефонувати чоловікові – раптом проспався.
Сидячи в під’їзді спати не зручно, але мій шлюб – понад усе. Я стільки сил вклала, щоб вийти заміж за нормального міського хлопця. І їхати назад до мами я не збираюся. У разі розлучення, одна квартиру орендувати я не потягну. Та й спадок у чоловіка гарний – трійка в центральному районі. Головне, завaгiтніти швидше.
Зранку чоловік взяв трубку, я попросила його вийти. Наслюнявивши пальці, я розмазала туш, і зробила нещасне обличчя.
– Люба, ти чому тут сидиш? – чоловік, злегка пом’ятий, допоміг мені встати.
– Мене мама твоя не пустила. Сказала, ти там з жінкою. Ти мене більше не любиш? – я уявила, як повертаюся в село, на очі навернулися сльози.
Чоловік обійняв мене:
– Звичайно люблю. І що значить – мама тебе не пустила? Ти давно тут сидиш? – жaхнyвся чоловік.
– Всю ніч, – схлипнула я. – Я вчора приїхала, постукала, а вона вийшла і сказала. що якщо я не піду, вона мене зі сходів скине. Вона мені сама подзвонила, сказала, що ти з іншого. – на останніх словах я кинулася в плач. – Ось, подивися, вона мені зателефонувала, бачиш? – я тицьнула чоловікові під ніс свій телефон.
– Бачу, – насупився чоловік. – Я один був. Вибач, я машинально таксисту адресу назвав. Пішли в квартиру, я мамі пару ласкавих скажу!
Я, трошки повипендрювалася, але в квартиру свекрухи зайшла. Вона там метушилася, сніданок синочку робила.
– Мама, навіщо ти так з Любою? Що вона тобі поганого зробила? Мало того, що ти мене оббрехала, так ще і Любу в будинок не пустила? Мама, ти – доросла розумна жінка, а поводишся, як маленька! – почав чоловік лаятися на матір.
Вона, природно, почала клястися-божитися що такого не було. Що я в двері не стукала, що вона мені нічого подібного не говорила.
– Я просто подзвонила твоїй дружини і повідомила, що ти у мене. От і все! Чому ти мені не віриш? – питала вона.
Чоловік задумався. Я зрозуміла – треба щось робити. Я кинулася в плач, і побігла з квартири, голосно ридаючи. Чоловік мене наздогнав, обняв. Я почала схлипувати:
– Я що, просто так під дверима сиділа? Від нічого робити? А мені ще дітей наpoджувати, а бетон холодний! Звичайно, не говорила твоя мама мені нічого! Вона тобі зараз набреше сім мішків гречаної вовни, ти їй повіриш і зі мною розведешся. А я тебе люблю! А вона тільки цього й домагається! Ось, не хотіла тобі показувати, але у мене навіть запис є! Як вона мені дзвонила. Шкода, я не додумалася, коли в двері стукала, камеру включити!
Я дала чоловікові послухати запис. І чоловік мені повірив беззастережно. Раз свекруха обдурила сина в цьому, значить обдурила і в тому, що я не стукала. Все просто. Чоловік посварився зі своєю матір’ю в пух і прах, викликав таксі і забрав мене додому.
Чоловік другий день сам не свій. Ніяк не може повірити в віроломство матері. А я чоловіка вмовляю, щоб він її пробачив.
– Вона ж не зі зла, вона тебе любить. Будь-яка мати хоче для своєї дитини найкращого, і твоя мама – не виняток! Ну не подобається їй сільська дурoчка, на якій ти одружився, ну що поробиш? Ось з’являться у нас дітки, вона змириться, ось побачиш . Подзвони мамі, помирись з нею. Вона у тебе хороша, – капаю я на мізки чоловікові. Ще не вистачало, щоб вони остаточно посварилися і вона його спадщини позбавила.
– Люба, ти у мене така гарна і розумна! Ангел ти мій! – чоловік міцно мене обняв. – Як мені повезло, що я тебе зустрів! А з мамою я буду спілкуватися, якщо вона тебе більше чіпати не буде. А ще одна витівка, взагалі переїдемо!
От і все. Одна ніч під її дверима – і чоловік весь мій. І нічого його мама не зробить. Не збрехала б свекруха, що мій чоловік до неї додому бабу привів, у мене нічого б не вийшло. Дякую тобі, свекрушенько, за твою недалекоглядність!
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
