fbpx

Я не могла не помітити, як Зіна з мамою заздрісно поглядали на Маринку-наречену в шикарній білій весільній сукні і на її красеня-нареченого. Взагалі, своїм виглядом, моя свекруха з Зінаїдою сильно нагадували мені мачуху з дочками з казки про Попелюшку: похнюплене Зінине обличчя кривилося від неприхованої заздрості, а моя свекруха все бурмотіла, що батьки нареченого якісь невеселі: явно через невдалий вибір сина

Коли у сестри чоловіка не склалося з житлом під час навчання в місті, мама знову зробила обхід всієї міської рідні і знайшла-таки, до кого впихнути свою донечку. За матеріалами

Це Маринка, якась троюрідна сестра мого чоловіка.

Дівчина ну дуже позитивна, теж студентка, батьки купили їй окремо квартиру, жила вона одна і ніби-як зраділа тому, що компанію їй складе троюрідна сестричка.

Мама з Зіною мені всі вуха прожужжали про те, яка Марина чудова, яка вона розумна і вихована дівчина, просто золото!

Зіна щотижня приїжджала на вихідні в село до мами і не переставала хвалитися, як добре вони уживаються, як розуміють один з одного з півслова і живуть душа в душу.

-Мам, дивись яку сукню вона мені подарувала ?! – якось похвалилася вона.

-Напевно купу грошей коштує! – кинулася обмацувати матеріал її мати.

-Молодець Маринка! Не жадібна! – самовдоволено посміхнулася вона.

А потім Зіна побачила – плаття своєї мрії, в шафі у Маринки, і втратила спокій і сон.

-Я попросила її подарувати мені це платтячко, тим більше мені воно явно більше йде, ніж їй! А вона відмовила! “Зажала” для сестри плаття! Типу ця річ брендова і вона сама її ледве знайшла. І тоді я ляпнула їй:

Значить продай, я куплю його в тебе!

Марина озвучила ціну, за яку згодна продати сукню, щось близько двох тисяч гривень і Зіна мухою примчала додому в село до мами, з порога почавши кляньчити гроші на Маринчине плаття.

-Скільки-скільки ?! – здивувалася мати, почувши ціну.

-Ну .. це ще вона мені дешевше його погодилася віддати, а так-то воно ще дорожче нове коштувало ..

-Так! На ці гроші цілий місяць жити можна! І суконь купити з десяток! – насупилася мати , – Зовсім Маринка здyрiла, а на вигляд порядна. Сестрі плаття продавати ношене, обноску свою! Ні! Не здумай навіть, обійдемося без її мотлоху! За дуpнів нас тримає? Так я тобі тоді вже на ці гроші нове куплю, ще й краще!

Зіна не кліпаючи дивилася на свою матір ненависним поглядом, потім кинулася геть з кімнати.

Образилася на відмову.

-Дуpа! В речах зовсім не розбирається! Вона нічого не розуміє !!! – шипіла Зіна і я побачила злі сльози в її величезних очах.

-Документи з коледжу заберу і все! – зі злісною усмішкою раптом заявила вона. А потім трохи м’якшим голоском запитала у мене:

-У тебе немає випадково зайвих 2 тисяч? ..

(Звичайно-ж я негативно похитала головою).

І ось через цю горезвісну сукню Зіна і почала наговорювати гидоти про Марину своєї матері.

Раз у раз дзвонила їй з міста по телефону і скаржилася:

-Марина навіть хліб додому не купує, каже: «Я хліб не їм, якщо тобі він потрібен, купуй сама!», А ще своїми дзвінками відриває мене від навчання: дзвонить прямо під час пар і лекцій і командує: «Чай купи, туaлетний папір купи! ».

Набpидла! І настирлива така – все дзвонить, дзвонить, дзвонить !!! А мені самій грошей ледь вистачає, я ж студентка!

Раз по раз, Зіна виливала на сестру, яка прихистила її в своїй квартирі. Моя свекруха просто зненавиділа племінницю.

Не знаю, як Марина терпіла нашу лукаву Зіну у себе, вони так би і жили б напевно удвох, поки раптом все не змінилося: Маринка зібралася заміж.

І нам всім довелося погуляти на її весіллі, до речі, тоді-то Марина і подарувала ту нещасливу сукню Зіні і та стояла в ній на церемонії одруження.

Читайте також:Я НАМАГАЛАСЯ ПОЯСНИТИ ЧОЛОВІКОВІ, ЩО МАМА МАЄ ПРАВО НА ЩАСТЯ. ВОНА ВИРОСТИЛА СВОГО СИНА, ПОСТАВИЛА НА НОГИ, ДАЛА ХОРОШУ ОСВІТУ І МОЖЕ СПОКІЙНО БУДУВАТИ СВОЄ ЖИТТЯ. У СИНА СВОЯ СІМ’Я, А МАМА ЗОВСІМ ОДНА. ТА ВОЛОДИМИР НЕМОВ З ГЛУЗДУ З’ЇХАВ, КОЛИ ДІЗНАВСЯ, ЩО МАМА ЗБИРАЄТЬСЯ ВИЙТИ ЗАМІЖ ЗА СВОГО НОВОГО ОБРАНЦЯ

Я так зрозуміла, що Марина дуже вдало виходить заміж за хлопця із забезпеченої сім’ї (мрія моєї свекрухи! Саме такого зятя вона мріяла собі роздобути).

Я не могла не помітити, як Зіна з мамою заздрісно поглядали на Маринку-наречену в шикарній білій весільній сукні і на її красеня-нареченого.

Взагалі, своїм виглядом, моя свекруха з Зінаїдою сильно нагадували мені мачуху з дочками з казки про Попелюшку: похнюплене Зінкіне обличчя кривилося від неприхованої заздрості, а моя свекруха все бурмотіла, що батьки нареченого якісь невеселі: явно через невдалий вибір сина.

Після того, як Марина вийшла заміж, Зіні довелося від неї з’їхати: адже не буде ж вона заважати молодятам своєю присутністю.

А до сукні своєї мрії Зіна дуже швидко втратила інтерес і я бачила, як вона валяється під ліжком посеред купи всякого шмаття.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

You cannot copy content of this page