Я виросла в родині, де діти люблять і поважають батьків. Коли у мене з’явилися свої діти, то я намагалася виховувати їх також.
Старший син перейняв всі мої настанови, а ось дочка виявилася важкою. Її характер взагалі не піддавався ніяким коректувань. Я завжди хотіла пишатися своїми дітьми. Джерело
Гриша став для мене ідеалом, приводом для гордості. Відмінно навчався в школі, привозив перші місця з районних та всеукраїнських олімпіад. Гриша взяв МС з вільної боротьби, продовжує брати участь в змаганнях навіть надходження до престижного університету.
Мій син почув моїм повчанням і його життя – це результат моїх щоденних праць. А ось Маша відзначилася інакше. З самого дитинства не проявляла ніякого інтересу до мистецтва або спорту.
Їй подобалося читати, грати в комп’ютерні ігри, спілкуватися з друзями, співати. Я віддала її на танці, відправляла на балет, гімнастику, верхову їзду. Але вона ніде не могла прижитися і знайти себе.
Навчалася средненько на трійки в основному, наголошувала тільки на ті предмети, які їй подобалися. Я зневірилася, що з неї взагалі щось вийде. Намагалася не згадувати про неї в розмовах з подругами та знайомими.
Нічим тут пишатися, навіть соромно за таку дочку. У підлітковому віці у неї з’явилася потреба спілкуватися з протилежною статтю.
Я переживала, що моя недолуга дочка завагітніє від якогось відморозка. А мені потім доведеться виховувати плід їх нерозумної любові. Такий розклад мене точно не влаштовував. Говорила з нею про захист.
Я сподівалася, що у неї вистачить розуму ходити на побачення через аптеку. У п’ятнадцять років її мало не вигнали зі школи за дрібне хуліганство.
Вона з друзями влаштувала гри з м’ячем в коридорі під час занять, розбили вікно, знесли чотири керамічних горщика з квітами і при цьому не визнавали своєї провини. Я була розчарована.
Так було соромно червоніти там перед директором.
Я втомилася вже від її витівок. Вона постійно приходить додому, залишає речі і біжить гуляти. Їй не цікавий спорт, навчання, хобі. Найважливіше – це друзі і подружки. Звідки у моєї дитини таке поверхове ставлення до життя ?! Вона ж дівчинка!
Як вона збирається потім чоловіка шукати і дітей заводити? А виховає вона таку ж бездарність як вона сама. Я взагалі не можу дати їй розуму, до психологів ходити марно. Нудно від усього цього! Я б хотіла, щоб вона ввечері пішла гуляти і залишилася в однієї з подружок.
Не розумію, чому з Грицем все вийшло, а Маша не виправдала моїх сподівань. Вона прийшла додому і від неї діва-ледь несло димком.
Я зрозуміла, що моя дочка тепер ще й курить. А слідом за нею увійшов високий молодий чоловік і представився її хлопцем.
Я відразу запитала скільки йому років, а він виявився на чотири роки старший Маші. А серед ровесників не можна було хлопця підшукати ?!
Я влаштувала їй рознос прям в коридорі, виставила їх обох з квартири. Думала, що Маша повернеться додому через годину-дві. Але вона не повернулася в той день, не повернулася на наступний.
Не писала, не дзвонила, не зв’язувалася зі мною через соціальні мережі. Просто пропала і начебто б її і не було.
Я підкараулила її у школи через два тижні і влаштувала розмову. Але Маша слухати мене не стала. Сказала, що я ніколи її не любила і що тепер я можу розслабитися, раз її будинку немає.
Я була шокована подібною заявою. Але якщо вона хоче жити зі своїм коханим, то нехай живе. Тільки не треба мені потім в подолі нащадків приносити, нехай самі виховують себе подобних.
Добре, що Гриша збирається одружитися на пристойній дівчині без вад. Може хоч там у мене будуть нормальні онуки.
Тут ситуація безнадійна. Маша адже все вирішила, як доросла, тоді нехай живе самостійно.