fbpx
життєві історії
Замість того щоб допомогти з онуками, моя мати бігає на побачення. Невже особисте життя в такому віці важливіше?

З самого дитинства у мене були досить непрості відносини з мамою.

Не можу назвати її поганою матір’ю, вона робила для нас з братом все і багато працювала. Ось тільки поняття материнства у неї було своєрідне.

Справа в тому, що мама не любила особливо сосюкалась з нами або возитися. Ми виховувалися дуже самостійними. Джерело

Можливо, так було з-за постійної нестачі часу у матері. Не знаю, та й зараз це вже не важливо. Як би там не було, а мати дала нам все, що могла, і ми їй дуже вдячні за це.

Тільки от мені здається, що ми дуже далекі один від одного, чи що. Ну, загалом, немає у нас того самого контакту матері і дочки.

Навіть зараз, коли я сама мама, ми не стали ближче. Моя мати не розуміє, що я потребую її допомоги і підтримки.

А мені вони так потрібні! Я була б просто щаслива, якби вона приділяла мені хоч трохи часу!

Буквально пару годин в тиждень зробили б моє життя легше. У мене маленькі діти і я багато сил витрачаю на домашні клопоти.

Читайте також: Дочка стала мені противна, мене все в ній дратує

Допомоги у мене немає ніякої. Але скільки разів я не просила свою матір, вона ніколи не погоджувалася виручити мене.

Ні по дому, ні з дітьми посидіти. Завжди один і той же відповідь, мовляв, я ж якось ростила дітей без чоловіка, і ти впораєшся! Тим більше що чоловік є!

Загалом, моя мати не надає мені ніякої підтримки. Я не знаю чому!

Невже ми так віддалилися, що не можемо приходити на допомогу в потрібні моменти? Або це такі методи виховання? Може вона ділиться зі мною досвідом?

Вся ця ситуація дуже мене ображає. Адже вона ж моя мати, і як ніхто повинна розуміти, як мені буває важко!

Чому вона так поводиться? Як не подзвоню їй, у неї вічно купа справ і мало часу!

У той же час, вона знаходить час на побачення з чоловіками! Так, моя мати активно намагається влаштувати своє особисте життя!

У цьому з неї точно треба брати приклад! Ось тільки на рідну дочку та онуків, цього самого часу не залишається! А нам так би хотілося уваги бабусі!

Одного разу, коли я в черговий раз отримала відмову в наданні допомоги, ми трохи поскандалили.

Я не стрималася і сказала, що вона ходить на побачення замість того, щоб посидіти з онуками. На що отримала відповідь, що вона компенсує молодість.

Робота і турбота про нас не дали їй обзавестися відносинами. І тепер, коли діти виросли, вона вирішила проводити час так, як хоче.

Я це все розумію, людині хочеться пожити собі на втіху. Але як же рідні? Вона віддала їм все і тепер нічого не винна, чи як?

Онуки менш важливі, ніж чоловіки? А особисте щастя важливіше сім’ї? Не розумію я цього, і все! Як можна бути такою егоїсткою?

Я дуже хочу налагодити контакт з матір’ю. Я б хотіла, щоб вона була присутня в нашому житті. Тільки як це зробити?

Як нагадати їй про те, що крім чоловіків є ще діти і внуки? Або відстати від неї і дати влаштувати особисте життя?

Related Post

facebook