На перший погляд у нас завжди була зразково-показова сім’я.
Чоловік працює, без шкідливих звичок, по господарству допомагає, коли має. На роботі, буває, затримується, але завжди і в магазин на прохання заїде без проблем і мені увагу приділяє. Дбайливий, люблячий чоловік.
Всі вихідні разом проводили, все плани спільні. І вдвох ніколи нам не нудно було.
На початку відносин були гаряча закоханість і любов, потім все трохи стихло, але мені здавалося, це нормально. Закоханість з часом переростає в повагу, розуміння, у щось більше, а не губиться, як прийнято вважати, на тлі побуту і постійної втоми.
Через кілька років я народила доньку. Чоловік був дуже щасливий, допомагав мені. В основному, я займалася з дитиною, але на вихідних вона з нього просто не злазить – така у них любов! Веронічка дкже любила тата.
Після народження дитини всі наші бажання відійшли на задній план. Так само, як і спільне проведення часу.
Допомогти нам нікому, з донькою займаємося самі, тому наодинці з чоловіком майже ніколи не буваємо.
І я стала помічати, що чоловік охолов до мене. Колишньої турботи, любові, інтересу до мене давно немає. Тільки чергові запитання про дочку і її самопочуття. Він так само допомагає мені з справами по дому, так само виконує прохання, тільки все частіше став дратуватися, почав робити зауваження, що я десь щось не встигаю. Адже я вдома весь день, а він працює, значить, він головний годувальник, а я, отже, домогосподарка. І повинна все робити сама і все встигати!
Розбіжностей останнім часом між нами багато, я намагаюся згладжувати кути, але сама вкотре помічаю, що чоловік мені на поступки не йде. Буває, я морально дуже втомлююся, сама в чотирьох стінах, з дитиною треба встигнути і приготувати і прибрати. Коли він приходить додому, я чекаю хоч якоїсь ласки, ніжності, але у відповідь отримую тільки холод і чергові питання про дочку. Кажу йому про це. Кажу, що мені любов його потрібна, увагуа, які я мала раніше А у відповідь – образи на мої скарги. Робить вигляд, що не розуміє, чого я від нього хочу.
Спимо ми давно окремо. Він хропе ночами, я не можу заснути безперервно, до доньки встаю часто, йому це заважає, він прокидається рано на роботу. Нам навіть поговорити нема про що. Тільки дочка і його робота – ото і всі теми. Скоро я вийду на роботу, віддам дочку в садок, але не знаю, чи змінить це щось.
Адже вчора до мене приходила його коханка. Молода дівчина, висока, красива. Подзвонила у двері. Я відкрила.
– Став чайник, будемо розмовляти, – сказала мені, проходячи до кімнати, та, інша жінка мого чолоіка.
Просила відпустити його, довго розповідала, що він мене не любить, а просто жаліє, що з нею йому буде краще. Я її вислухала спокійно, навіть не злилася чомусь. Накотилася якась втома, хотілося закрити двері і більше ніколи нікого не бачити.
Я її випроводила, гралася з дитиною, робила домашні справи, наче робот, без жодних емоцій.
Коли прийшов чоловік з роботи, спробувала з ним поговорити, але він просто закрився в кімнаті і сказав, що йому треба подумати.
Про що думати? У нас іпотека, кредити, життя спільне, дочка, врешті-решт. У нас сім’я! І якщо це була зрада через його дурість, це можна обговорити, поговорити, спробувати зрозуміти і пробачити. Адже я багато разів намагалася саме поговорити. Він начебто чує мене, але зовсім не слухає.
Я симпатична, завжди за собою намагаюся стежити, готувати смачно, не сваритися з ним через дрібниці. Не руйнувати ж все через інтрижку? Ну не любов же це, врешті-решт. Я думала, що любов у нас…
Я свого чоловіка кохаю яким би він не був. Намагаюся прислухатися до нього, бути хорошою дружиною.
Вірила в те, що це просто тимчасові труднощі, що це пройде, і ми станемо ще ближчими, ніж раніше. А тепер сама не знаю, що думати, адже чоловік навіть говорити зі мною не хоче. І що буде далі, теж не знаю.
Розповідати мамі чи ще комусь з рідні або подруг при візит цієї жінки, про те, що у нас відбувається. поки не наважуюся… А раптом чоловік одумається і обере нас з донечкою, раптом все налагодиться?
Автор: Василина
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
