Ніколи б не могла подумати, що повстану проти свого батька!
За останні два роки наші з ним відносини зіпсувалися в кінець. Тато вважає мене утриманкою, хоча я такою не є від слова зовсім. Мені навіть важко уявити, що його наштовхнуло на такі думки.
Невже той факт, що мій цивільний чоловік, який за мене платить, робить з мене утриманку? Ні, він чоловік, а значить повинен мене забезпечувати! Це ж цілком нормально, і я не бачу нічого в цьому такого. Так само як і мої подруги, а також мама. І тільки моєму батькові спало на думку назвати мене утриманкою, яка сидить на шиї у свого чоловіка.
Моя мама намагається його виправдати, кажучи, що у нього просто важкий характер. Однак чому я, його дитина, повинна це вислуховувати? Якщо у тебе важкий характер, то сиди вдома і нікому його не показуй. Оточуючим тебе людям не завжди може бути цікава критика. Більш того, людям не завжди може бути цікаво терпіти образу від інших людей. Мабуть, ні він, ні моя мати цього не розуміють. Один каже мені неприємні речі, а інша знаходить для нього виправдання. І це називається сім’я?
Мені дійсно незрозуміло чому вони вважають, що можуть так поводитися зі мною. Це несправедливо ні до мене, ні до мого коханого. Невже я після досягнення мною повноліття комусь щось винна? Я сама вступила до університету, коли всім моїм однокласникам батьки проплачували його. Я ніколи не списувала і самостійно вирішувала іспити.
А тепер я вислуховую закиди через те, що хлопець витрачає на мене гроші? На дворі двадцять перше століття – це зараз нормально, так прийнято. І замість того, щоб спробувати перейняти сучасні істини, мої батьки вважають за краще залишитися консерваторами. Хіба таких людей можна поважати? Думаю, що ні.
Моя єдина мрія на даний момент – знайти невеликий підробіток, щоб просто дорпомагати чоловікові оплачувати квартиру, яку ми орендуємо. Але Артем навіть не наполягає на цьому, у нього хороша зарплата.
Мені здається, що тільки моє працевлаштування здатне змінити моє життя і позбавити мене від їх гніту. При цьому вони мені зовсім не допомагають!
Батьки Артема, перш ніж народити, подбали про майбутнє своєї дитини. Хоча б тому я відчуваю до них більше симпатії.
Одним словом, так чи інакше, але мені хочеться вірити, що незабаром все це закінчиться. Тому що вічно терпіти такі напружені стосунки з рідними татом і мамою я не збираюся.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
