Про село 90-х. Пам’ятаєте?..
Жінка вийшла до баб, щоб погомоніти на вечірній зорі. Ось тільки одягнути, крім порваної куфайки, і не було чого. Так і вийшла вона в куртці, у якої стирчала вата з дірок. Але жінки не розуміли, чому вона дозволила собі так одягнутися, потім отримала відповідь – «Той, хто союз зруйнував, пенсію забрав, віддасть – куплю собі щось новеньке».
У магазині продавщиця чудово знає, як пахнуть дідові гроші, розрізняє запахи та посміхається над маленькими внучками, що приходять із ними по шоколадки. Адже старенькі балували своїх онуків.
Чоловік на фермі працює, ось лише три роки заробітну плату ніхто не сплачує. Доводиться шукати шляхи для вирішення своїх проблем. За півлітра біленької кожен міг привести корову до бика. А чоловік надає цю нагоду і навіть організовує все це. І багато хто до нього тягнеться по допомогу, навіть родичі, з якими вже тривалий час точилися сварки.
Сталася цікава історія – до нас у село завезли яйця індокачок. Висиджували їхні яйця звичайні курки квочки. Як же цікаво було спостерігати за маленькими індокачечками та і дорослими теж! Вони ходять і тримаються разом, все роблять синхронно, наче запрограмовані від народження. От тільки навряд чи вони приживуться у нас, адже їм потрібна підвищена увага і особливий догляд.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
