13 років тому мої батьки і брат Ігор не знайшли спільної мови. Це сталося тоді, коли Ігор тільки-но одружився, а жити з дружиною йому було ніде. Зрозуміло, він попросився до мами та тата, поки не стане на ноги, щоб взяти кредит на житло. Проте життя під одним дахом із невісткою для батьків стало ще тим іспитом. Порозумітися не виходило, хоча я знаю, що мама старалася й дуже.
Якось мама прийшла з роботи досить пізно. Втомлена вона увійшла на кухню і побачила гору немитого посуду. Невістка Марина при цьому весь день була вдома, вона не працювала на той час. Звичайно, мама не витримала і озвучила своє невдоволення.
Ось після того випадку мої рідні назавжди втратили зв’язок. При цьому я з братом спілкувалася усі ці роки нормально. Ми могли зустрітися і просто по телефону поговорити. Звичайно, мені хотілося, щоби Ігор помирився з батьками. Але він навіть чути про це не міг.
Якоїсь миті мама заслабла. Я бігала по спеціалістах майже щодня, але результату не було. Мені було дуже важко від усвідомлення, що мамулі лишилося недовго. Я вмовила брата приїхати тільки тоді, коли вона зовсім злягла. Відчувала, що це буде їхній останній шанс зустрітися та пробачити один одного. Ігор погодився.
Минуло 3 місяці, як ми попрощалися з нашою матусею. Ігор зустрівся з нею того разу, а на прощання навіть не прийшов.
А зараз Ігор подзвонив мені та заявив:
– Я був у нотаріуса. Ти знала, що мама заповіт склала?
Звісно, знала. Ім’я мого брата у документі не було, і це зрозуміло. Мама переписала абсолютно все майно на тільки мене. Я розуміла, що передача спадщини викличе невдоволення мого брата. Але хіба він не розумів, що це все так і закінчиться?
Наразі у всіх туго і з роботою, і з грошима. Ігор хоче, щоб я поділила спадщину порівну, мовляв, так буде чесно. Мені шкода брата, але невже йому не совісно? Я розумію, що не зобов’язана йому нічого віддавати.
Хоча на душі, щиро кажучи, кішки шкребуть. Може, треба все-таки піти йому назустріч і розділити все?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
