Через бабусю чоловіка я нікого не запрошую до нас додому, навіть свою маму! Бо якщо вона до нас загляне – я таке вислухаю, що ой ле-ле!
Коли я вийшла заміж, ми переїхали жити до бабусі чоловіка. Олег мене попереджав, що вона все навколо забруднює і не прибирає за собою. Але мені це здалося не проблемою. Що я, прибрати не можу? Але як я помилилась!
Я не встигала за нею прибирати. Коли вона приходила з вулиці, бігла прямо на кухню і не знімала взуття. Скільки разів робили їй зауваження, але жодної реакції. Наче не їй кажеш.
Ванна завжди брудна. Як тільки її помию, не пройде й півгодини, як уже знову мити треба. І вся інша сантехніка у ванній і на кухні теж так само. Зазвичай я прибираю, коли бабусі немає вдома. Так спокійніше.
Якщо при ній миєш підлогу, то вона починає ходити туди-сюди. Або підмітаю, обов’язково наступить на сміття. Якщо я відволіклася, вона мимо пройде і все сміття до стінки підмете і віник прибирає. Мовляв все, вона за мене сміття прибрала.
І як мені соромно говорити, але через цей бруд у нас бігають таргани. Скільки разів вже виводили, але все марно. Якщо є джерело бруду, їх ніколи не позбудешся. І я знаю, що чисто не там де прибирають, а там де не смітять.
Коли в нас народилася донечка і почала повзати, а потім і ходити, я закривала нашу кімнату, щоб дитина не могла в коридор і далі заповзти. Як це тяжко для дитини! По квартирі нормально не може ходити.
Скільки разів у нас були думки винаймати окрему квартиру. Але я в декреті, чоловік сам працював. Я ще вчилася, взяли машину у кредит. Батьки мої допомагали і бабуся допомагала іноді з продуктами. За це їй дякую.
У нас з Тетяною Павлівною окремі холодильники, бо вона і продукти вона нормально зберігати не вміє.
Купить м’ясо і покладе його не в морозильник, а в холодильник на верхню полицю. Та ще й без пакета. І поки це не протухне, так і там лежатиме. А їсти варити почне, то по всій квартирі такий запах жахливий! Тому й їжу готуємо окремо.
Коли після декрету я вийшла на роботу, з прибиранням у мене ще гірше стало. Мій графік роботи з 8:00 до 17:00. І поки я втомлена прийду з роботи, заберу дитину з садка, приготую вечерю, повечеряємо, настав час уже до сну.
Чоловік звичайно допомагав, коли він працював позмінно. Якщо у нього був вихідний, а я працювала, він міг приготувати обід і вечерю. Але потім у нього став такий самий графік, як і в мене.
Кожній людині після роботи хочеться трохи відпочити. А тут прийдеш з роботи – а скрізь брудно, скрізь треба мити, прибирати, причому генеральне прибирання робити.
Я вже втомилася скаржитися, бо бабусю не виправиш, а Максиму набридло вислуховувати мої скарги. І ось щоб хоч якось відпочити від бабусі, хоча би влітку, ми вирішили з чоловіком купити дачу.
Виїжджали у п’ятницю ввечері після роботи та приїжджали у понеділок вранці. Я ще не сказала, що бабуся має свій город. Прийде після городу, зробить свої засолки, а ці банки за деякий час здуваються.
Моя свекруха все дивується, як у мене вистачає стільки терпіння з нею жити, адже це триває вже шість років. А ось так, бо іншого виходу немає, та і шкода її саму лишати, щиро кажучи.
Я нікого не запрошую до себе додому. Мої батьки теж дуже рідко приходять. Я сама не хочу, щоб вони приходили і дивилися на цей бруд.
Мама моя буде мене вичитувати, що це я така, що це я не прибираю, що я не стежу за чистотою. А в мене вже не вистачає сил, не вистачає терпіння.
Поки ми працюємо, за день удома бабуся що тільки не наробить. Я терпіти не можу вихідні, бо саме в ці дні я можу прибрати нормально і скрізь. Я не переношу вихідні, бо мені вони – не вихідні.
Цього літа ми майже не жили вдома. Жили на дачі. З дачі працювати їхали, з роботи – на дачу. Добре, хоч машина є. І цього літа я сказала Максиму, що не хочу повертатися додому, що зніматимемо квартиру. Я сказала, що втомилася, хочу пожити у чистоті.
Кредиту немає. Я вже отримала диплом, за навчання платити не треба. Проживемо якось. Люди ж винаймають квартири. Але мені завжди так хотілося кудись з’їздити з сім’єю на відпочинок, але ніяк не виходило, навіть у Карпати.
Але якщо винаймати квартиру, знову ніякого відпочинку. І другу дитину хочеться, але не в такій обстановці точно. Але спершу – відпочинок.
Чи права я? Переконувати мені чоловіка переїхати від Тетяни Павлівни, чи все ж таки змиритися з життям з бабусею – все ж не платити чужим людям за житло.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
